Информация о документе

Ссылки на документы

Ссылки из других

документов

В данном документе нет ссылок на другие нормативные документы.

ДБН В.2.5-56:2014 Системы противопожарной защиты

ДСТУ CEN/TR 12101-4:2016 Системы противодымной защиты. Часть 4. Построение систем дымо- и теплоудаления (CEN/TR 12101-4:2009, IDT)

ДСТУ EN 50553:2018 Железнодорожный транспорт. Требования к эксплуатационным возможностям в случае пожара в подвижном составе (EN 50553:2012; AC:2013; A1:2016, IDT)

Каталог строительных норм и нормативных документов национального уровня в области строительства и промышленности строительных материалов Украины (по состоянию на 1 января 2018 года)

Оглавление документа:

1 Сфера застосування

2 Нормативні посилання

3 Терміни та визначення понять

4 Символи та скорочення

5 Основні вимоги

6 Випробовування

7 Класифікація та позначення

8 Марковання

Додаток А (довідковий). Пристрій для вимірювання значення порогу спрацьовування

Додаток В (обов'язковий). Піролізне тління (деревини) (tf2)

Додаток С (обов’язковий). Послаблене піролізне тління (деревини) (tf2a та tf2в)

Додаток D ( обов'язковий). Тління бавовни (tf3)

Додаток Е (обов’язковий). Послаблене відкрите тління бавовни (tf3а та tf3в)

Додаток F ( обов’язковий). Відкрите горіння синтетичного матеріалу (поліуретану) (tf4)

Додаток G ( обов'язковий). Відкрите горіння рідини (N-гептан) (tf5)

Додаток Н (обов'язковий). Послаблене відкрите горіння рідини (N-гептан) (tf5а та tf5в)

Додаток I ( Обов'язковий). Кімната тестових пожеж і система вентилювання

Додаток J ( обов'язковий). Інформація, в якій містяться вимоги до реакції сповіщувача під час пожеж, що розвиваються повільно

Додаток К (довідковий). Устатковання для випробовування пристроїв контролю повітряного потоку

Додаток Zа (довідковий). Взаємозв’язок стандарту en 54-20:2006 з директивою єс щодо будівельної продукції (89/106/еес)

Бібліографія

Додаток На (довідковий). Витяг з en 61386-1:2004 у тотожному перекладі

ДСТУ EN 54-20:2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

СИСТЕМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

Частина 20. Сповіщувачі пожежні димові

аспіраційні

(EN 54-20:2006, IDT)

Видання офіційне

Київ

ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2009

ПЕРЕДМОВА

1   ВНЕСЕНО: Технічний комітет стандартизації «Пожежна безпека та протипожежна техніка» (ТК 25)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: М. Балінський (науковий керівник), В. Макаров, Н. Морозова, В. Приймаченко, І. Трофимчук

2  НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 5 травня 2009 р. № 180 з 2009-10-01

3   Національний стандарт ДСТУ EN 54-20:2009 ідентичний з EN 54-20:2006 Fire detection and fire alarm systems — Part 20: Aspirating smoke detectors (Системи виявляння пожежі та сигналізування про пожежу. Частина 20. Сповіщувачі аспіраційні димові) і включений з дозволу CEN, rue de Stassart 36 B-1050 Brussels. Всі права щодо використання європейських стандартів у будь-якій формі і будь-яким способом залишаються за CEN та її Національними членами, і будь-яке використання без письмового дозволу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (ДССУ) заборонено

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

4  УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад EN 54-20:2006 Fire detection and fire alarm systems — Part 20: Aspirating smoke detectors (Системи виявляння пожежі та сигналізування про пожежу. Частина 20. Сповіщувачі димові аспіраційні).

Технічний комітет зі стандартизації, відповідальний за цей стандарт — ТК 25 «Пожежна безпека та протипожежна техніка».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

Цей стандарт є частиною серії стандартів EN 54, які зазначено в додатку А стандарту EN 54-1:1996.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

—   для узгодження з чинними національними стандартами назву стандарту «Системи виявляння пожежі та сигналізування про пожежу. Частина 20. Сповіщувачі димові аспіраційні» змінено на «Системи пожежної сигналізації. Частина 20. Сповіщувачі пожежні димові аспіраційні»;

—   вилучено структурний елемент європейського стандарту «Передмова»;

—  до структури стандарту долучено структурний елемент «Бібліографічні дані», «Ключові слова»;

—   для зручності користувача в додатку НА надано тотожний переклад п. 10.2, п. 10.3, та п.12.2 EN 61386-1:2004, на які є посилання в основній частині стандарту;

—   структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», «Зміст» та «Бібліографія» — оформлено згідно з вимогами стандартів національної стандартизації України;

—   до структурного елементу «Зміст» додано додаток НА;

—   слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

—   познаки одиниць фізичних величин відповідають серії стандартів ДСТУ 3651 «Метрологія. Одиниці фізичних величин»;

—  у розділі 1, пунктах 5.7, 5.11, 6.15.3.2, додатку ZA, наведено «Національні пояснення» та «Національні примітки», які виділено рамкою;

Послідовність познак та скорочень, наведених у розділі 4, виконано мовою оригіналу;

У стандарті є посилання на європейські стандарти (ЄС) EN 54-1:1996, EN 50130-4:1995, які в Україні прийнято як національні (НС):

Копії міжнародних і європейських стандартів, на які є посилання в тексті стандарту, які не прийнято як національні, і чинні замість них документи можна отримати в Головному фонді нормативних документів.

ДСТУ EN 54-20:2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

СИСТЕМИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

Частина 20. Сповіщувачі пожежні димові аспіраційні

СИСТЕМЫ ПОЖАРНОЙ СИГНАЛИЗАЦИИ

Часть 20. Из вещатели пожарные дымовые аспирационные

FIRE ALARM SYSTEMS

Part 20. Aspirating smoke detectors

Чинний від 2009-10-01

        1   СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює вимоги, методи випробовування та критерії якості функціювання для сповіщувачів пожежних димових аспіраційних, які використовують у системах пожежної сигналізації, що встановлюють у будівлях.

Примітка. Деякі типи сповіщувачів містять радіоактивні речовини. Національні вимоги різних країн щодо радіаційного захисту відрізняються між собою і їх не розглядають у цьому стандарті.

        2    НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Цей стандарт містить положення з інших публікацій через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік цих публікацій наведено далі. У разі датованих посилань пізніші зміни чи перегляд будь-якої з цих публікацій будуть стосуватися цього стандарту тільки в тому випадку, якщо їх введено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань треба звертатися до останнього видання відповідної публікації.

EN 54-1:1996 Fire detection and fire alarm systems — Part 1: Introduction EN 54-2 Fire detection and fire alarm systems — Part 2: Control and indicating equipment EN 54-4 Fire detection and fire alarm systems — Part 4: Power supply equipment EN 54-7:2000 Fire detection and fire alarm systems — Part 7: Smoke detectors — Point detectors using scattered light, transmitted light or ionization

EN 50130-4:1995 Alarm systems — Part 4: Electromagnetic compatibility — Product family standard: Immunity requirements for components of fire, intruder and social alarm systems

EN 60068-1, Environmental testing — Part 1: General and guidance (IEC 60068-1:1988 + + Corrindum 1988 + A1:1992)

EN 60068-2-1 Environmental testing; part 2: tests; tests A: cold (IEC 60068-2-1:1990)

EN 60068-2-2 Basic environmental testing procedures; part 2: tests; tests B: dry heat (IEC 60068-2-:1974+ + IEC 60068-2-2A:1976)

EN 60068-2-6 Environmental testing — Part 2: Tests — Tests Fc: Vibration (sinusoidal) (IEC 60068-2— 6:1995 + Corrigendum 1995)

EN 60068-2-27 Basic environmental testing procedures — Part 2: Tests — Test Ea and guidance: Shock (IEC 60068-2-27:1987)

EN 60068-2-42 Environmental testing — Part 2-42: Tests — Test Kc: Sulphur dioxide test for contacts and connections (IEC 60068-2-42:2003)

EN 60068-2-75 Environmental testing — Part 2: Tests — Test Eh: Hammer tests (IEC 60068-2-75:1997) EN 60068-2-78 Environmental testing — Part 2-78: Tests — Test Cab: Damp heat, steady state (IEC 60068-2-78:2001)

EN 61386-1:2004 Conduit systems for electrical installations — Part 1: General requirements (IEC 61386-1:1996 + A1:2000).

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано терміни та визначення, наведені в EN 54-1, а також такі:

3.1 аспіраційний пожежний димовий сповіщувач (aspirating smoke detector)

Димовий сповіщувач, в якому повітря та аерозоль втягуються через пристрій доставляння за

допомогою всмоктувального вузла (наприклад, всмоктувальний вентилятор чи насос) до одного чи кількох елементів, чутливих до диму.

Примітка. Кожний елемент, чутливий до диму, може мати більше ніж один сенсор, чутливий до однакових димів

        3.2   пристрій доставляння (sampling device)

Елемент або кілька елементів або ж спеціальний пристрій (наприклад, мережа трубопроводів, спеціальний канал, зонд або кожух), які є складовими частинами АДПС, та які доставляють повітря до елемента або елементів, що чутливі до диму.

Примітка. Пристрій доставляння може постачатися окремо

        3.3   точка відбирання (sampling point)

Будь-яке місце, через яке повітря потрапляє до пристрою доставляння

        3.4   значення порогу спрацьовування, ЗПС (response threshold value, RTV)

Значення концентрації аерозолю, виміряне в середовищі, поблизу елемента чутливого до диму в момент видавання випробним зразком сигналу тривоги, під час випробовування, відповідно до 6.1.5

        3.5   час потрапляння (trasport time)

Час, за який аерозоль від точки відбирання потрапляє до елемента, чутливого до диму

        3.6   відновлювання (recovery)

Витримування випробного зразка після впливання так, щоб зразок до початку наступних випробовувань зміг стабілізуватися до обумовлених характеристик, що вимагаються цим стандартом.

            4   СИМВОЛИ ТА СКОРОЧЕННЯ

У цьому стандарті використано такі скорочення:

АДПС — Аспіраційний димовий пожежний сповіщувач (aspirating smoke detector (ASD))

ППКП — Пожежний приймально-контрольний прилад (control and indicating equipment (CIE)) ЛЧА — Лічильник частинок аерозолю (condensation particle counter (CPC))

ВС — Випробний сповіщувач (detector under test (DUT))

ЄЕР — Європейський економічний район (European economic area (EEA))

ЕМС — Електромагнітна сумісність (electromagnetic compatibility (EMC))

ЗВ — Закінчення випробовування (end of test (ЕОТ))

ВКП — Виробниче контролювання продукції (factory production control (FPC))

ВІК — Вимірювальна іонізаційна камера (measuring ionization chamber (MIC))

ЗПС — Значення порогу спрацьовування (response threshold value (RTV)).

        5   ОСНОВНІ ВИМОГИ

        5.1   Відповідність стандарту

Для відповідності цьому стандарту сповіщувач повинен задовольняти вимоги цього розділу, що повинно бути підтверджено візуальним огляданням і технічним оцінюванням. Сповіщувач потрібно випробовувати відповідно до розділу 6 і він повинен відповідати вимогам цих випробовувань.

        5.2   Індивідуальна візуальна індикація тривоги

Кожний аспіраційний димовий пожежний сповіщувач повинен мати один або декілька вбудованих червоних оптичних індикаторів, які можна побачити зовні сповіщувача, і завдяки яким можна побачити сигнал (сигнали) тривоги, спричинений(-і) елементами, чутливими до диму (див. 3.1), до того, як стан тривоги буде скинутий. Якщо візуально можуть відображатися інші режими сповіщувача, то вони повинні чітко відрізнятися від індикації режиму тривоги.

        5.3   Під’єднання додаткових пристроїв

Якщо сповіщувач має контакти для під’єднання додаткових пристроїв (наприклад, виносних індикаторів, реле управління), то обірвання таких з’єднань або їхнє коротке замикання не повинні впливати на правильне функціювання сповіщувача.

        5.4   Настройки виробника

Зміна настройок виробника повинна бути неможлива без використовування спеціальних засобів (наприклад, спеціального коду або інструменту) або за умови руйнування чи видалення пломби.

        5.5   Регулювання чутливості на місці експлуатування

Примітка 1. Ефективна чутливість аспіраційного димового пожежного сповіщувача залежить як від регулювання чутливості елемента, чутливого до диму, так і від конфігурації пристрою доставляння. Для забезпечення працездатності в даних умовах, із даним пристроєм доставляння тощо, багато типів сповіщувачів, мають пристрої для регулювання чутливості.

Якщо передбачена можливість регулювання чутливості елемента, чутливого до диму, на місці експлуатування, то:

a)   доступ до пристрою регулювання повинен бути обмежений використовуванням спеціального інструменту або коду;

b)   повинна бути передбачена можливість визначити вибрані настройки чутливості та їхнє відображення в документації, в якій повинні вказуватися настройки чутливості, необхідні для різних пристроїв доставляння проб і умов застосовування.

Примітка 2. Ці регулювання можна виконувати як у сповіщувачі, так і в ППКП.

Примітка 3. Зміна настройок чутливості може змінити класифікацію встановленого АПДС — див. розділ 7;

c)   якщо є можливість настроїти сповіщувач (включаючи пристрій доставляння та настройку чутливості) так, що він не відповідатиме цьому стандарту, то в сповіщувачі або документації до нього повинно бути зазначено, що в такій конфігурації сповіщувач не відповідає цьому стандарту.

        5.6   Спрацьовування за умов пожеж, що розвиваються повільно

Наявність у сповіщувачів «компенсування дрейфу» (наприклад, для компенсування зміни чутливості сповіщувача внаслідок його поступового забруднення) і (або) застосовування алгоритмів адаптації сповіщувача до навколишнього середовища не повинно призводити до значного зниження чутливості сповіщувача за умов пожеж, що розвиваються повільно.

У зв’язку з тим, що практично неможливо провести випробовування в умовах дуже повільного зростання концентрації диму, оцінювання реакції сповіщувача в подібних умовах можна зробити на підставі аналізу схеми (програмного забезпечення) і (або) проведенням фізичних тестів та імітацій.

Під час використовування такого типу алгоритмів сповіщувач відповідає вимогам цього розділу, якщо документація та оцінка показують:

a)   як і чому чутливий елемент дрейфує;

b)  як компенсувальні методи змінюють чутливість сповіщувача під час компенсування дрейфу;

c)   що існує граничне значення компенсації чутливості, що дозволяє уникнути застосовування алгоритмів/засобів компенсації за межами чутливості і забезпечує відповідність із розділами цього стандарту;

d)  для кожної швидкості збільшення концентрації диму R, яка більша ніж А/4 в годину (де А — початкове некомпенсоване значення порогу спрацьовування сповіщувача), час, через який сповіщувач видасть сигнал тривоги, не перевищує значення 1,6 • A/R більше ніж на 100 с;

e)   діапазон компенсацій обмежений так, що компенсація в даному діапазоні не сприяє збільшенню значення порогу спрацьовування сповіщувача відносно його початкового значення більше ніж у 1,6 раз.

Примітка. Додаткову інформацію щодо оцінювання цих вимог d) і e) наведено у додатку J.

        5.7   Механічна міцність трубопроводу

Труби для доставляння та фітинги, сполучні патрубки повинні мати відповідну механічну міцність і термостійкість.

Повинні виконуватися принаймні такі вимоги:

Необхідно застосовувати труби, класифіковані принаймні класом 1131 (див. таблицю 1) згідно з EN 61386-1.

        Таблиця 1 — Механічні вимоги до труб доставляння

Труби, що класифіковані виробником іншим чином, повинні бути випробувані відповідно до таблиці 2, для вказаних у таблиці 1 класів, або виробник АПДС повинен довести, що вимоги цього розділу виконуються.

            Таблиця 2 — Механічні випробовування

Випробовування на ударну міцність повинне бути проведено за мінімальної температури діапазону (мінус 15 оС).

Вважають, що труба витримала випробовування на теплотривкість, якщо жодне із виміряних значень внутрішнього діаметра труби не склало менше ніж 80 % від початкового значення.

Якщо виробник АПДС не постачає труби для пристрою доставляння, то в документації до сповіщувача повинно бути вказано, що повинні виконуватися вимоги цього розділу.

Примітка. Прикладом свідоцтва, що доводить, що труба відповідає цим вимогам, є протокол випробовування, сертифікат відповідності або декларація відповідності, навіть якщо на цих документах немає позначення EN 61386-1.

5.8   Складові частини і додаткові чутливі елементи у пристрої доставляння

Складові частини, а також додаткові компоненти (коробка, фільтри, щупи, вентилі тощо), які вмонтовують у пристрій доставляння, повинні бути описані в документації. АПДС, що складається з окремих компонентів (розуміють якнайгірший варіант компонування відповідно до документації виробника), повинен відповідати вимогам цього стандарту.

Якщо компонент має вбудований чутливий елемент, який бере участь у формуванні вихідного сигналу (наприклад, для вказівки щодо локалізації), то функціювання АПДС, що містить ці чутливі елементи, повинно відповідати вимогам цього стандарту.

5.9   Контроль повітряних потоків

5.9.1   Якщо повітряні потоки виходять за межі, встановлені виробником, то повинен з’явитися сигнал несправності.

5.9.2    Повітряні потоки, що проходять через АПДС, повинні контролюватися на виявлення витоків або ж засмічень пристрою доставляння або точок відбирання.

Якщо витік повітря або засмічення призводить до збільшення або зменшення об’єму повітряного потоку на 20 % і більше, то повинен з’явитися сигнал несправності, або якщо АПДС оснащений пристроєм, який контролює постійне (або близьке до постійного) значення об’єму повітряного потоку, що проходить, і який працює незалежно від пристрою доставляння (наприклад, застосовування вентилятора з регулюванням числа обертів або нагнітального насосу), то сигнал несправності повинен з’явитися після виходу з ладу 50 % і більше точок відбирання.

В обох випадках допустимий часовий інтервал між несправністю, що виникла, та видачею сигналу несправності повинен бути не більше ніж 300 с.

Примітка. Цей час не охоплює затримку між сигналом несправності і його індикацією на ППКП. Протягом цього часу можуть виникати короткочасні коливання повітряних потоків, які можуть призвести до небажаного помилкового спрацьовування.

5.9.3    Якщо АПДС має функцію запам’ятовування значення початкового повітряного потоку (встановленого на момент інсталювання або технічного обслуговування) і контролює відхил від цього значення, то зміни цього значення, повинні бути можливі лише за рівнем доступу 3 (як визначено в EN 54-2).

5.9.4   Вимикання і увімкнення електроживлення АПДС не повинне призводити до зміни збереженого значення величини повітряного потоку.

        5.10    Електроживлення

Електроживлення аспіраційного димового сповіщувача повинно здійснюватися згідно з EN 54-4.

Примітка. Електроживлення може здійснюватися від ППКП.

        5.11   Технічна документація

Разом із АПДС повинна додаватися необхідна технічна документація, інструкція з монтування та технічного обслуговування, яка забезпечує їхнє правильне установлювання, настройку чутливості і функціювання. Якщо ж технічна документація не додається повністю з кожним АПДС, то на ньому або з ним повинні бути надані посилання на відповідну технічну документацію.

Виробник зобов’язаний в цій документації зазначити класифікацію кожної конфігурації пристрою доставляння і дані по налаштуванню чутливості. Якщо кількість конфігурацій не визначено, виробник повинен вказати необхідні методи (способи) для визначення класифікації кожної вживаної конфігурації.

У протоколі випробовування повинні бути посилання на дану документацію, яку використовують під час описування і визначання найнесприятливішої конфігурації, для застосовування під час пожежних випробовувань (див. 6.15), а також час доставки для точок відбирання.

Примітка 1. Час доставки не повинен охоплювати час обробляння і обмежується лише часом, необхідним для доставки аерозолю від точки відбирання (у кімнаті тестових пожеж) до чутливого елемента.

Метод, вживаний для визначення класифікації, повинен бути вказаний однозначно.

Примітка 2. Цей метод, за можливості, повинен враховувати такі параметри:

—   розміри і кількість точок відбирання (максимальні і мінімальні) і всі обмеження на їх розташування вздовж пристрою доставляння;

—   настройку чутливості сповіщувача (спосіб регулювання чутливості);

—   подробиці допустимого розташування пристрою доставляння (наприклад, окрема труба, відгалуження, H-конфігураціі);

—   максимальну довжину пристрою доставляння (наприклад, максимальну довжину труб і відгалужень);

—   настройку всмоктувального вузла, якщо вона регулюється.

        5.12   Додаткові вимоги до програмнокерованих сповіщувачів

        5.12.1    Загальні положення

Сповіщувачі, керовані програмним забезпеченням, щоб відповідати вимогам цього стандарту, повинні також відповідати вимогам, зазначеним у 5.12.2, 5.12.3 і 5.12.4

5.12.2   Документація на програмне забезпечення

5.12.2.1 Виробник повинен надати випробовувальному центру документацію, яка містить огляд структури програмного забезпечення. Ця документація повинна бути досить детальна стосовно структури для перевіряння відповідності цьому стандарту. Вона повинна містити, щонайменше, таке:

a)   функційний опис головної програми (наприклад, блок-схему або структурограму), що містить:

1)   короткий опис модулів програми і функції, що ними виконуються;

2)   спосіб взаємодії модулів;

3)   повну ієрархію програми;

4)   спосіб взаємодії програмного і апаратного забезпечення сповіщувача;

5)   спосіб виклику модулів програми з вказівкою обробляння переривання;

b)   опис областей пам’яті, які використовують для різних цілей (наприклад, програм, специфічних даних, поточних даних);

с) позначення, за допомогою якого можна однозначно ідентифікувати програмне забезпечення та його версію.

5.12.2.2 Виробник повинен мати також детальну документацію на програмне забезпечення, яка повинна бути надана за вимогою випробовувального центру. Вона повинна містити, щонайменше, таке:

a)   короткий опис конфігурації системи, яка охоплює все програмне та апаратне забезпечення;

b)   опис кожного модуля програми, який містить, принаймні, таке:

1)  назву модуля;

2)   опис виконуваних функцій;

3)  опис інтерфейсів, включаючи спосіб передавання даних, діапазон дійсних значень і перевірку їхньої дійсності;

c)   повну роздруківку вихідних кодів у вигляді твердої копії або у формі машинного коду (наприклад, ASCII-коду), охоплюючи всі глобальні та локальні змінні, константи і мітки, а також достатні коментарі для розпізнавання послідовності виконання програми;

d)   подробиці програмних засобів, вживаних під час створювання програми і під час роботи з нею (наприклад, засоби CASE, компілятор).

5.12.3   Побудова програмного забезпечення

Щоб забезпечити надійну роботу сповіщувача, до побудови програмного забезпечення пред’являють такі вимоги:

a)   програмне забезпечення повинне мати модульну структуру;

b)   побудова інтерфейсу для ручного і автоматичного формування даних не повинна допускати некоректних даних, які спричинять помилку в роботі програми;

c)  програмне забезпечення повинне бути побудоване так, щоб унеможливити зависання програми.

5.12.4   Збереження програм і даних

Програма, що відповідає цьому стандарту, а також згадані вище дані, такі як настройки виробника, повинні зберігатися в енергонезалежній пам’яті. Запис інформації в елементи пам’яті, яка містить дану програму і дані, повинно виконуватися лише у разі використовування спеціального інструменту або коду, і бути неможливим під час нормальної роботи сповіщувача.

Специфічні дані об’єкта повинні зберігатися в пам’яті, яка забезпечує зберігання цих даних, принаймні, два тижні без зовнішнього електроживлення сповіщувача, а з моменту відновлення електроживлення після його вимкнення повинне бути забезпечено виконання автоматичного оновлення даних протягом 1 год.

6 ВИПРОБОВУВАННЯ

6.1   Загальні положення

6.1.1  Атмосферні умови під час випробовування

Якщо в методиці випробовування не встановлене інше, то випробовувати треба після того, як випробний зразок стабілізувався за нормальних атмосферних умов згідно з EN 60068-1:

температура              — від 15 оС до 35 оС;

відносна вологість — від 25 % до 75 %;

атмосферний тиск — від 86 кПа до 106 кПа.

Якщо зміна цих параметрів має значний вплив на вимірювання, то такі зміни необхідно звести до мінімуму під час ряду вимірювань, виконуваних як частина одного випробовування на одному зразку.

6.1.2   Стан під час випробовування

Якщо відповідно до методики випробовування зразок повинен бути у робочому стані, то його треба під’єднати до відповідного устатковання електроживлення і контролювання, характеристики якого відповідають технічним даним виробника. Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, параметри електроживлення зразка повинні знаходитися у межах діапазону(-ів), встановленого(-их) виробником і повинні лишатися незмінними протягом випробовування. Величина, обрана для кожного з параметрів, повинна, зазвичай, мати номінальне або середнє значення зазначеного діапазону.

Під час настройки чутливості аспіраційного пожежного димового сповіщувача з кількома рівнями чутливості, чутливість ВС при всіх випробовуваннях відповідно до таблиці 3 (окрім випробовування 6.15) повинна бути встановлена на найвищий рівень, який застосовують під час випробовування чутливості до пожежі.

Примітка. Метою є проведення випробовувань в умовах навколишнього середовища не за всіх можливих установках чутливості, а лише за її максимального значення, яке використовують під час тестових пожеж. Це особливо важливо, коли можливі декілька класів або конфігурацій.

Щоб забезпечити необхідний контроль повітряних потоків під час і (або) після випробувань в умовах навколишнього середовища, пристрій доставляння може бути замінений спрощеним пристроєм доставляння (наприклад, укороченими трубами з необхідними отворами), щоб через сповіщувач проходив типовий повітряний потік.

Під час випробовуваня Сухим теплом, Вологим теплом і Холодом необхідна частина труби повинна бути встановлена в камері, щоб температуру аерозолю, який потрапить у ВС, зрівняти з випробовуваною температурою.

Подробиці про устатковання електроживлення і контролю, яке використовують і про вживані критерії для сигналу тривоги повинні бути наведені в протоколі випробовувань.

6.1.3   Установлювання

Зразок треба установлювати за допомогою його штатних засобів кріплення відповідно до вказівок виробника. Якщо в інструкціях зазначено більше ніж один спосіб установлювання, то для кожного випробовування треба обирати спосіб, який вважають найнесприятливішим.

6.1.4  Допустимі відхили

Якщо не зазначено інше, допустимі відхили параметрів для випробовування на впливання довкілля повинні відповідати наданим у базових стандартах на визначений вид випробовування, на яке є посилання (наприклад, у розділі 2 відповідної частини стандарту EN 60068-2).

Якщо вимога або методика випробовування не визначає допустимі відхили або межі відхилу, то їх треба вважати рівними ± 5 %.

6.1.5   Вимірювання значення порога спрацьовування

6.1.5.1    Загальні положення

Оскільки існують різні види аспіраційних сповіщувачів, що ґрунтуються на різних принципах і мають різні діапазони чутливості, для вимірювання значення порогу спрацьовування можна застосовувати різні методи. У будь-якому випадку повинен бути обраний метод, за якого виміряним значенням буде якнайменша концентрація аерозолю, за якої сповіщувач видає сигнал тривоги. Це може бути досягнуто потраплянням диму або аерозолю у відбиральний повітряний потік, при цьому концентрація в сповіщувачі повільно збільшується; повинне бути записано значення концентрації, за якої видається сигнал тривоги. Оскільки значення порогу спрацьовування використовують як відносну величину, то для вимірювання концентрації аерозолю можна застосовувати різні параметри, за умови, що вибраний параметр для певного аерозолю пропорційний концентрації часток аерозолю. Щодо подальших вказівок рекомендовано додаток А.

6.1.5.2    Типові методики вимірювань значення порогу спрацьовування

Зразок, для якого необхідно виміряти значення порогу спрацьовування, повинен бути під’єднаний до вимірювального пристрою відповідно до рекомендацій, наведених у додатку А. Повітряний потік через сповіщувач повинен контролюватися і мати типове значення з діапазону, зазначеного виробником.

ВС під’єднують до устатковання електроживлення і контролю відповідно до 6.1.2. У підімкненому стані зразок повинен бути витриманий не менше ніж 15 хв, якщо виробником не встановлено інше.

Перед проведенням кожного випробовування вимірювальний пристрій і ВС повинні бути досить очищені від диму, щоб отримані раніше значення не впливали на нові результати.

Концентрація аерозолю повинна збільшуватися з відповідною швидкістю, залежно від чутливості сповіщувача. Швидкість збільшення щільності аерозолю повинна бути однаковою за всіх вимірювань для одного певного типу сповіщувачів. Рекомендовано, щоб сигнал тривоги був виданий в інтервалі між 2-ою і 10-ою хвилинами з початку вимірювання. Для визначання відповідної швидкості для певного типу сповіщувачів можуть знадобитися попередні випробовування.

Значення порогу спрацьовування N визначають як виміряне значення концентрації аерозолю на момент, коли сповіщувач видає сигнал тривоги. Одиниця вимірювання для концентрації аерозолю залежить від пристрою вимірювання, що використовується.

6.1.6   Випробовування пристрою контролю повітряних потоків

Якщо пристрій контролю повітряних потоків необхідно випробовувати відповідно до вимог 5.9.2, то випробовування треба проводити наступним чином:

a)   якщо об’ємний потік не є постійний, то необхідно контролювати зменшення і збільшення повітряного потоку:

1)   величина об’ємного потоку Fn (літр/хвилина) повинна бути визначена з конфігурації пристрою доставляння, яку використовують у тестових пожежах, за допомогою вимірювального приладу;

2)   на ВС встановлюють значення повітряного потоку Ft, де Ft = Fn ± 10 %. Для ВС, що реєструють дані про вихідний потік, значення Ft повинне бути збережено згідно з інструкцією з експлуатування, наданою виробником. Це необхідно робити один раз на початку кожного випробовування на впливання умов довкілля, але не під час або після випробувань;

3)   для зменшення повітряного потоку об’ємний потік повинен бути зменшений на 20 % (Ft - 20 %);

4)   для збільшення повітряного потоку об’ємний потік повинен бути збільшений на 20 % (Ft + 20 %);

Приклад для можливого практичного виконання цього випробовування наведено в додатку К;

b)  якщо випробовування не може бути проведено відповідно до позиції а) (наприклад, якщо об’ємний потік є постійний), функціювання пристрою контролю повітряних потоків випробовують при втратах точок відбирання не більше ніж 50 %. Це повинні бути точки максимально віддалені від елемента чутливого до диму, за найнесприятливішої конфігурації пристрою доставляння, що використовують під час проведення тестових пожеж. Втрати на точках відбирання треба випробовувати окремо в випадку:

1)  за повного засмічення 50 % точок відбирання, які максимально віддалені від елемента, чутливого до диму;

2)  у разі обриву пристрою доставляння, за якої ті самі точки відбирання виходять із ладу.

6.1.7   Забезпечення випробовувань

Для проведення випробовувань відповідно до вказівок у плані випробовувань, див. 6.1.8, необхідні 8 випробних зразків — аспіраційних сповіщувачів (або достатня кількість випробних зразків для проведення випробовування на відтворність з 8-ома пристроями, що чутливі до диму), труба для доставляння достатньої довжини, фітинги для побудови різних конфігурацій пристрою доставляння.

Надані зразки для випробовування відносно конструкції та настройки треба розглядати як продукцію серійного виробництва.

Примітка. Це означає, що середнє значення порогу спрацьовування восьми випробних зразків, яке встановлюється під час випробовування на відтворність, повинне відповідати середньому значенню порога спрацювання поточної продукції, а граничні значення визначені у випробовуванні на відтворність також повинні співпадати з граничними значеннями порога спрацювання продукції цього ж виробника.

        6.1.8   План випробовувань

Зразки треба випробовувати відповідно до плану, наведеного нижче (див. таблицю 3). Зразки потрібно пронумерувати в довільному порядку (крім зразка № 8)

Таблиця 3 — План випробовування

Кінець таблиці 3

6.2 Повторність

6.2.1         Мета випробовування

Довести, що чутливість сповіщувача лишається постійною навіть після великої кількості спрацювань.

6.2.2    Методика випробовування

Значення порога спрацьовування зразка треба вимірювати шість разів відповідно до 6.1.5.

Максимальне виміряне значення порога спрацьовування треба позначати як Nmax, а мінімальне — Nmin.

6.2.3     Вимоги

Співвідношення значень порога спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.3   Відтворність

6.3.1   Мета

Довести, що чутливість від сповіщувача до сповіщувача змінюється не суттєво.

6.3.2  Методика випробовування

Треба перевіряти функціювання пристрою контролю повітряного потоку на кожному дослідному зразку відповідно до опису, наведеного в 6.1.6. Необхідно вимірювати значення порогу спрацьовування кожного дослідного зразка відповідно до 6.1.5. З цих восьми значень порогу спрацьовування обчислюють середнє арифметичне і позначають  Nmean.

Найбільше значення порогу спрацьовування з цих восьми позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.3.3   Вимоги

Під час випробовування пристрою контролю повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал — несправність відповідно до 5.9. Співвідношення значень порога спрацьовування Nmax : Nmean не повинно перевищувати 1,33. Співвідношення значень порога спрацьовування Nmean : Nmin не повинно перевищувати 1,5.

6.4   Зміни параметрів електроживлення

6.4.1   Мета

Довести, що чутливість сповіщувача у встановленому діапазоні параметрів електроживлення (наприклад, напруги) залежить від цих параметрів несуттєво.

Вимоги підтверджуються під час проведення випробовувань відповідно до 6.4.2.1 або під час аналізування конструкції АПДС і відповідного випробовування відповідно до 6.4.3.

6.4.2   Типова методика випробовувань

6.4.2.1    Методика випробовувань

Значення порогу спрацьовування зразка необхідно вимірювати за номінального і крайніх встановлених значень параметрів електроживлення (тобто за номінальної, найбільшої і найменшої напруги живлення) відповідно до 6.1.5, а також необхідно випробовувати функціювання пристрою контролю повітряного потоку відповідно до 6.1.6.

Найбільше з цих трьох значень порогу спрацьовування позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.4.2.2    Вимоги

Під час випробовування пристрою контролю повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.4.3 Альтернативна методика випробовувань

Якщо аналіз конструкції показує, що чутливість сповіщувача і швидкість потоку повітря не залежить від напруги живлення, то можна провести певні вимірювання (наприклад, внутрішні напруги і об’єм потоку), щоб довести, що сповіщувач відповідає даним вимогам.

6.5   Сухе тепло (за умов функціювання)

6.5.1  Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача правильно функціювати за високих температур довкілля, властивих очікуваним умовам експлуатування.

6.5.2  Методика випробовування

        6.5.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Bb згідно з EN 60068-2-2 і вказівкам, наведеним у 6.5.2.2—6.5.2.7.

6.5.2.2    Початкові вимірювання

Значення порогу спрацьовування повинне бути виміряне до випробовування відповідно до 6.1.5, при цьому труби повинні бути змонтовані як вказано в 6.5.2.5.

6.5.2.3    Стан випробного зразка під час випробовування

Випробний зразок повинен бути встановлений відповідно до 6.1.3 і під’єднаний до устатковання електроживлення і контролю відповідно до 6.1.2.

6.5.2.4    Умови випробовування

Випробовування треба проводити за таких умов:

температура— (55 ± 2) оС; тривалість — 16 год.

        6.5.2.5   Вимірювання під час випробовування

Під час переходу до температури впливання та під час впливання необхідно контролювати сигнал тривоги або несправності, що буде надходити від випробного зразка.

Під час останньої години випробовування необхідно випробовувати функціювання пристрою контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5. Для вимірювання ЗПС труба необхідної довжини повинна бути встановлена в камері, щоб температуру аерозолю, який потрапить у випробний зразок, зрівняти з випробовувальною температурою.

Може виникнути потреба частину труби для перенесення випробовувального аерозолю від його джерела (наприклад, стандартний димовий канал) розмістити зовні камери. У такому випадку, можливо, знадобиться еталонний сповіщувач, на який є посилання на рисунок А.4.

6.5.2.6    Завершальне вимірювання

Після витримування не менше ніж 1 год у нормальних кліматичних умовах, необхідно випробувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.5.2.7   Визначання виміряних величин

Найбільше значення порогу спрацьовування з трьох виміряних у даному випробовуванні (тобто до, під час і після) позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.5.3 Вимоги

Випробний зразок під час переходу до температури впливання та під час впливання не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності, за винятком випробовування протягом останньої години.

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.6 Холод (за умов функціювання)

6.6.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача правильно функціювати за низьких температур довкілля, властивих очікуваним умовам експлуатування.

6.6.2  Методика випробовування

6.6.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванням Ab згідно з EN 60068-2-1, а також зазначеним нижче умовам.

6.6.2.2    Початкові вимірювання

Значення порогу спрацьовування повинне бути виміряне до випробовування відповідно до 6.1.5, при цьому труби повинні бути встановлені як вказано в 6.5.2.5.

6.6.2.3    Стан випробного зразка під час випробовування

Випробний зразок повинен бути встановлений відповідно до 6.1.3 і під’єднаний до устатковання електроживлення і контролю відповідно до 6.1.2.

6.6.2.4    Умови випробовування

Випробовування треба проводити за таких умов:

температура — мінус (10 ± 3) оС; тривалість — 16 год.

Якщо сповіщувач не може працювати за температури нижче ніж 0 оС, то:

a)   дане випробовування треба проводити за температури (5 ± 3) оС;

b)   сповіщувач повинен видати сигнал попередження про помилку, якщо температура стане менше 0 оС. Це повинно бути перевірено зниженням температури до мінус (5 ± 3) оС;

c)   у документації виробника повинно бути чітко вказано, що сповіщувач не може працювати за температури нижче ніж 0 оС, а також про вживання заходів для запобігання зниження температури нижче ніж 0 оС.

6.6.2.5   Вимірювання під час випробовування

Під час переходу до температури впливання та під час впливання необхідно контролювати видавання випробним зразком сигналів тривоги або несправності.

Під час останньої години випробовування необхідно проконтролювати функціювання пристрою контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5. Для вимірювання значення порогу спрацьовування труба необхідної довжини повинна бути встановлена в камері, щоб температуру аерозолю, який потрапить у випробний зразок, зрівняти з випробовувальною температурою.

6.6.2.6    Завершальне вимірювання

Після витримування в нормальних кліматичних умовах не менше ніж 1 год необхідно випробовувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Найбільше значення порогу спрацьовування з трьох виміряних у цьому випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.6.3 Вимоги

Випробний зразок під час переходу до температури впливання та під час впливання не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності, за винятком випробовування протягом останньої години.

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.7 Вологе тепло, постійний режим (за умов функціювання)

6.7.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача правильно функціювати за високої відносної вологості повітря (без конденсації), що може виникати на нетривалий час у очікуваних умовах експлуатування.

6.7.2  Методика випробовування

6.7.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Саb згідно з EN 60068-2-78, а також умовам, зазначеним у 6.7.2.2—6.7.2.6.

6.7.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5, при цьому труби повинні бути встановлені як вказано в 6.5.2.5.

6.7.2.3    Стан зразка під час впливання

Випробний зразок повинен бути встановлений відповідно до 6.1.3 і під’єднаний до устатковання електроживлення і контролю відповідно до 6.1.2.

6.7.2.4    Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання: температура — (40 ± 2) оС; відносна вологість — (93 ± 3) %; тривалість  — 4 доби.

6.7.2.5   Вимірювання під час випробовування

Під час переходу до температури впливання та під час впливання необхідно контролювати видавання випробним зразком сигналів тривоги або несправності.

Під час останньої години випробовування необхідно перевірити функціювання пристрою контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5. Для вимірювання значення порогу спрацьовування труба необхідної довжини повинна бути встановлена в камері, щоб температуру аерозолю, який потрапить у випробний зразок, зрівняти з випробовуваною температурою.

Примітка. На підставі практичного досвіду беруть до уваги, що випробний аерозоль має іншу відносну вологість повітря, ніж навколишнє середовище.

        6.7.2.6    Завершальне вимірювання

Після витримування в нормальних кліматичних умовах не менше ніж 1 год необхідно випробовувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Найбільше значення порогу спрацьовування з трьох виміряних у цьому випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.7.3 Вимоги

Випробний зразок під час переходу до температури впливання та під час впливання не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності, за винятком випробовування протягом останньої години.

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.8   Вологе тепло, постійний режим (тривале впливання)

6.8.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти тривалому впливанню вологості за умов експлуатування (наприклад, зміні електричних властивостей матеріалів, хімічним реакціям, спричиненим вологою, гальванічній корозії тощо).

6.8.2  Методика випробовування

6.8.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню СзЬ згідно з EN 60068-2-78, а також умовам, зазначеним у 6.8.2.2—6.8.2.5.

6.8.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.8.2.3    Стан зразка під час впливання

Зразок треба встановлювати відповідно до 6.1.3, під час впливання до джерела електроживлення його не під’єднують.

6.8.2.4    Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання: температура  — (40 ± 2) оС;

відносна вологість — (93 ± 3) %; тривалість — 21 доба.

6.8.2.5    Завершальне вимірювання

Після витримування в нормальних кліматичних умовах не менше ніж 1 год треба випробовувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Найбільше значення порогу спрацьовування з двох виміряних у цьому випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.8.3 Вимоги

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.9   Корозійне впливання діоксиду сірки (SO2) (тривале впливання)

6.9.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти корозійним властивостям діоксиду сірки, як забрудника атмосфери.

6.9.2  Методика випробовування

6.9.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і процедура випробовування повинні відповідати випробовуванню Кс згідно з EN 60068-2-42, за винятком випробовувань, що повинні відповідати 6.9.2.4.

6.9.2.2    Вихідні вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.9.2.3    Стан зразка під час впливання

Зразок треба встановлювати відповідно до 6.1.3. Під час впливання електроживлення подавати не треба, однак заздалегідь треба виконати з’єднання з відповідними клемами за допомогою нелуджених мідних провідників відповідного діаметра для забезпечення проведення завершальних вимірювань без додаткових з’єднань на зразку.

6.9.2.4    Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання: температура — (25 ± 2) оС; відносна вологість — (93 ± 3) % (без конденсації); концентрація SO2 — (25 ± 5) ppm (на об’єм); тривалість                                 — 21 доба.

6.9.2.5 Завершальне вимірювання

Після впливання зразок треба висушувати протягом 16 год за умов (40 ± 2) оС, відносної вологості не більше ніж 50 % із подальшим відновлюванням за нормальних умов протягом принаймні 1 год. Після цього треба виміряти значення порога спрацьовування відповідно до 6.1.5 та випробувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6

Найбільше значення порогу спрацьовування з двох виміряних у цьому випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.9.3 Вимоги

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.10   Поштовх (за умов функціювання)

6.10.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти механічним поштовхам, яким він може зрідка піддаватися в очікуваних умовах експлуатування.

6.10.2   Методика випробовування

6.10.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Еа згідно з EN 60068-2-27, за винятком випробовування, зазначеного в 6.10.2.4.

6.10.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.10.2.3    Стан зразка під час впливання

Зразок треба встановлювати відповідно до 6.1.3, жорстко закріпити і під’єднати до устатковання електроживлення і контролювання відповідно до 6.1.2.

6.10.2.4    Умови впливання

Для зразків із масою • 4,75 кг треба застосовувати такі умови впливання: тип поштовху— синусоїдна півхвиля;

тривалість поштовху                       — 6 мс;

значення пікового пришвидшення — 10 • (100 - 20 М) мс-2 (М — маса зразка в кілограмах); кількість напрямків — 6;

кількість поштовхів на напрямок — 3.

Зразки, маса яких > 4,75 кг, цьому випробовуванню не підлягають.

6.10.2.5    Вимірювання під час випробовування

Під час впливання треба контролювати зразок із метою виявлення будь-яких сигналів тривоги або несправності.

6.10.2.6    Завершальне вимірювання

Після закінчення випробовування треба виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.6 та випробувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.5.

Більше зі значень порога спрацьовування, виміряних у цьому випробовуванні та у випробовуванні на відтворність цього самого зразка, треба позначати як Nmax, менше — як Nmin.

6.10.3 Вимоги

Під час впливання зразок не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності.

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.11   Удар (за умов функціювання)

6.11.1 Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача витримувати механічні удари по його поверхні, яким він може піддаватися за нормальних умов експлуатування і яким може протистояти.

6.11.2 Методика випробовування

6.11.2.1    Посилання

Випробовувальне устаткування і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Ehb згідно з EN 60068-2-75.

6.11.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.11.2.3    Стан зразка під час впливання

Випробний зразок повинен бути встановлений відповідно до 6.1.3 на нерухому конструкцію (жорстко закріплений), як цього вимагає EN 60068-2-75, і під’єднаний до устаткування електроживлення і контролювання відповідно до 6.1.2.

6.11.2.4    Умови випробовування

Удари необхідно наносити на всі доступні поверхні зразка. На кожну поверхню припадає по 3 удари в таке місце або місця, у разі пошкодження яких можливе порушення функціювання дослідного зразка.

Необхідно впевнитися, що результати серії з трьох ударів не вплинуть (не вплинули) на наступну серію випробовувань. У випадку сумнівів дослідний зразок треба відкласти, взяти новий зразок, і проводити серію з 3 ударів для того ж місця.

Умови випробовування:

енергія удару— (0,5 ± 0,04) Дж;

кількість ударів в одне і те ж саме місце — 3.

        6.11.2.5    Вимірювання під час випробовування

Під час випробовування необхідно контролювати видачу дослідним зразком сигналів тривоги або несправності.

6.11.2.6    Завершальне вимірювання

Після випробувань необхідно випробовувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 і виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Найбільше значення порогу спрацьовування з двох виміряних у даному випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.11.3 Вимоги

Випробний зразок під час випробовування не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності.

Під час випробовувань пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.12 Вібрація синусоїдна (за умов функціювання)

6.12.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти впливанню вібрації з рівнями, властивими нормальним умовам експлуатування.

6.12.2   Методика випробовування

6.12.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Fc згідно з EN 60068-2-6 і вказівкам, установленим у 6.12.2.2—6.12.2.6.

6.12.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.12.2.3    Стан зразка під час впливання

Зразок треба встановлювати на твердій підставі відповідно до 6.1.3 і під’єднати до устатковання електроживлення і контролювання відповідно до 6.1.2.

Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. При цьому зразок треба встановлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

6.12.2.4    Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання: діапазон частот — (10 — 150) Гц;

амплітуда пришвидшення — 5 м с—2 (∙ 0,5 gn); кількість осей— 3;

швидкість зміни частоти — 1 окт/хв; кількість циклів коливань — 1 на вісь.

Примітка. Випробовування щодо вібрації за умов функціювання можна комбінувати з випробовуванням щодо вібрації на тривале впливання так, щоб зразок піддавати випробовуванню на умови функціювання, а потім випробовуванню на тривале впливання уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять лише одне завершальне вимірювання.

        6.12.2.5    Вимірювання під час випробовування

Під час випробовування необхідно контролювати видачу дослідним зразком сигналів тривоги або несправності.

6.12.2.6    Завершальне вимірювання

Після випробування необхідно випробувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 та виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Найбільше значення порогу спрацьовування з двох виміряних у цьому випробовуванні позначають Nmax, найменше — Nmin.

6.12.3 Вимоги

Під час впливання зразок не повинен видавати ні сигналу тривоги, ні сигналу несправності.

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку випробний зразок повинен видати вірний сигнал несправності відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.13 Вібрація синусоїдна (тривале впливання)

6.13.1   Мета випробовування

Довести здатність сповіщувача протистояти тривалому впливанню вібрації з рівнями, властивими умовам експлуатування.

6.13.2   Методика випробовування

6.13.2.1    Посилання

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати випробовуванню Fc згідно з EN 60068-2-6 і умовам, зазначеним у 6.13.2.2—6.12.2.5.

6.13.2.2    Початкові вимірювання

До випробовування повинне бути виміряне значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

6.13.2.3    Стан зразка під час впливання

Зразок треба встановлювати на твердій підставці відповідно до 6.1.3, але під час впливання електроживлення подавати не треба. Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. При цьому зразок треба встановлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

6.13.2.4    Умови впливання

Треба застосовувати такі умови впливання: діапазон частот— (10—150) Гц;

амплітуда пришвидшення — 10 мс-2 (∙ 1,0 gn); кількість осей  — 3;

швидкість зміни частоти — 1 окт/хв; кількість циклів коливання — 20 на вісь.

Примітка. Випробовування щодо вібрації за умов функціювання можна комбінувати з випробовуванням щодо вібрації на тривале впливання так, щоб зразок піддавати випробовуванню на умови функціювання, а потім випробовуванню на тривале впливання уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять лише одне завершальне вимірювання.

6.13.2.5    Завершальне вимірювання

Після випробування необхідно випробовувати пристрій контролювання повітряного потоку відповідно до 6.1.6 та виміряти значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5.

Більше зі значень порога спрацьовування, виміряних у цьому випробовуванні та у випробовуванні на відтворність цього самого зразка, треба позначити як Nmax, менше — як Nmin.

6.13.3 Вимоги

Під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку зразок повинен видати вірний сигнал тривоги відповідно до 5.9.

Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6.

6.14 Електромагнітна сумісність (ЕМС), випробовування на захищеність (за умов функціювання)

Згідно з EN 50130-4 треба проводити випробовування на захищеність до:

1)   зміни напруги мережі1)— якщо аспіраційний сповіщувач під’єднаний до мережі електроживлення;

2)   зниження напруги живлення і короткочасного вимкнення напруги — якщо аспіраційний сповіщувач під’єднаний до мережі електроживлення;

3)   електростатичних розрядів;

4)   випромінюваних електромагнітних полів;

5)   кондуктивних завад, спричинених електромагнітними полями;

6)   пачок короткочасних перехідних імпульсів;

7)   повільних стрибків напруги великої енергії.

Для цих випробовувань треба застосовувати зазначені нижче критерії:

a)  для випробовування на функціювання, для початкових і остаточних вимірювань, проводять випробовування пристрою контролювання повітряного потоку відповідно до. 6.1.6 і вимірювання значення порогу спрацьовування відповідно до 6.1.5;

b)   необхідні умови робочого стану повинні відповідати 6.1.2;

c)   вимоги до функціювання після проведення випробувань такі: під час випробовування пристрою контролювання повітряного потоку повинен видаватися вірний сигнал несправності відповідно до 5.9. Співвідношення значень порогу спрацьовування Nmax : Nmin не повинно перевищувати 1,6, де Nmax — найбільше значення порогу спрацьовування серед вимірювань під час початкового і остаточного вимірювання, Nmin — якнайменше.

6.15   Чутливість до пожежі

6.15.1   Мета випробовування

Довести, що сповіщувач має достатню чутливість до виявляння широкого спектра типів диму, що необхідно під час використовування його в системах пожежної сигналізації для будівель і для інших застосувань відповідно до класу сповіщувача.

6.15.2    Опис

Сповіщувач піддають серії тестових пожеж, при цьому застосовують пристрій доставляння, призначений для захисту приміщення і який має якнайгіршу конфігурацію в значенні розбавлення і часу транспортування диму відповідно до рекомендацій виробника. Проводять такі самі тестові пожежі, які використовують для оцінювання точкових димових сповіщувачів, кількість точок відбирання у трубопроводі для кімнати тестових пожеж повинна відповідати кількості точкових сповіщувачів, яку виробник рекомендує для покриття такої самої площі. Точки відбирання, що знаходяться за межами кімнати тестових пожеж, повинні під час випробовування відбирати чисте повітря.

6.15.3   Методика випробовування

6.15.3.1 Кімната тестових пожеж

Випробовування на чутливість до пожежі треба проводити в прямокутній кімнаті з пласкою горизонтальною стелею і розмірами:

довжина: від 9 м до 11 м;

ширина: від 6 м до 8 м;

висота: від 3,8 м до 4,2 м.

Кімната тестових пожеж повинна бути обладнана такими вимірювальними приладами, розташованими відповідно до додатка І:

—   іонізаційна вимірювальна камера (ІВК);

—   вимірювач питомої оптичної щільності.

6.15.3.2 Тестові пожежі

Випробний зразок піддають тестовим пожежам (див. додатки B—H) відповідно до таблиці 4.

        Таблиця 4 — Необхідні тестові пожежі для класів сповіщувачів

Тип, кількість і розташування горючої речовини і спосіб підпалу для кожної тестової пожежі описано в додатках В—Н, там же описано умови закінчення випробовування і необхідні граничні значення характеристик. Для зручності умови ЗВ, наведені в таблиці 5.

Тестові пожежі признають дійсними, якщо крива залежності m від у і m від часу (якщо зазначено) знаходяться у встановленому діапазоні до моменту, коли всі випробні зразки видали сигнал тривоги або до кінця випробовування, залежно від того, що відбулося раніше. Якщо ці умови не виконуються, тестову пожежу вважають недійсною, й її необхідно повторити. Дозволено і може бути необхідним, щоб кількість горючої речовини, її властивості (наприклад, вміст води) і розташування горючої речовини були вибирані так, щоб одержати дійсну тестову пожежу.

Таблиця 5 — Значення оптичної густини (m) для тестових пожеж у кінці випробовування (dBm-1).

        6.15.3.3    Втановлювання зразків

Конструкція пристрою доставляння повинна бути найнесприятливішою в значенні розбавлення (тобто найбільше розбавлення повітря у точках відбирання) і часу доставки (тобто максимальна довжина труби) аерозолю. Система труб доставляння повинна бути встановлена так, щоб найнесприятливіші точки відбирання були перевірені тестовою пожежею. Кількість точок відбирання у кімнаті тестових пожеж не повинна перевищувати мінімальної кількості, яку рекомендує виробник для покриття даної площі точковими сповіщувачами. Точки відбирання повинні бути розташовані в кімнаті тестових пожеж у вказаній області, як описано в додатках, і повинні відповідати най- несприятливішому випадку щодо роботи системи під час випробовування, тобто ці точки відбирання необхідно розташовувати в місці, для якого час доставки найбільший, або в точках із найменшою чутливістю.

Усі інші точки повинні бути розташовані за межами кімнати тестових пожеж і повинні продуватися свіжим повітрям.

6.15.3.4    Початкові умови

Перед кожною тестовою пожежею необхідно провітрювати кімнату доти, поки вона не стане вільною від диму, для того, щоб досягнути зазначених нижче умов.

Необхідно вимкнути систему вентилювання, зачинити всі двері, вікна та інші отвори. Повітряні потоки в кімнаті повинні стабілізуватися і перед початком випробовування повинні виконуватися такі умови:

+5

температура повітря Т:                     (23+5_3) оС

рух повітря:                                      Незначний або стабільний, якщо працює рециркуляційний

вентилятор;

концентрація диму (іонізаційна): y • 0,05;

концентрація диму (оптична): m • 0,02 дБ/м.

Примітка. Стабільність повітря і температури в приміщенні впливає на поширювання диму. Це особливо важливо для таких тестових пожеж, за яких виділяється незначна кількість тепла (наприклад, TF2 і TF3). Тому бажано, щоб різниця температури між підлогою і стелею не перевищувала 2 °С і в приміщенні не було більше ніяких джерел тепла, які б могли стати причиною конвекційних повітряних потоків (наприклад, освітлювальні або нагрівальні прилади). У разі потреби присутності людей у кімнаті на початку тестової пожежі, вони повинні залишити її якнайшвидше, намагаючись пересуватися дуже обережно, щоб не спричинити переміщування повітряних мас.

        6.15.3.5    Реєстрування параметрів пожежі і значень порога спрацьовування

Під час кожної тестової пожежі треба постійно або, принаймні, один раз у секунду, реєструвати зазначені нижче параметри.

Необхідно реєструвати час спрацьовування аспіраційного сповіщувача для кожної тестової пожежі разом із параметрами ya і ma у момент спрацьовування.

Таблиця 6 — Параметри, що необхідно реєструвати під час тестових пожеж

        6.15.4 Вимоги

Аспіраційний пожежний димовий сповіщувач під час проведення кожної тестової пожежі повинен видати сигнал тривоги не пізніше часу Tt, після досягнення умов закінчення випробовування, при цьому Tt — час доставки для точок відбирання у кімнаті тестових пожеж, який обмежений максимальним значенням до 60 с (після моменту часу Tt до досягнення умов закінчення випробовувань).

7   КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ

Внаслідок гнучкості конструкції пристрою доставляння аспіраційні пожежні димові сповіщувачі передбачені для застосовування в різноманітних і часто в особливих випадках. Тому неможливо провести типові випробовування, які могли б встановити критерії для всіх випадків застосування сповіщувачів. Враховуючи різноманіття випадків застосовування сповіщувачів, було встановлено три класи, які дадуть можливість проектувальникам і монтажникам підібрати відповідну чутливість.

Виробник повинен чітко вказати в документації наведеній в 5.11, якому класу або класам відповідає аспіраційний пожежний димовий сповіщувач. Щоб довести відповідність певному класу, АПДС повинен пройти випробовування на чутливість до пожежі, як наведено 6.15.

У таблиці 7 зведені різні класи сповіщувачів і відповідні тестові пожежі, які використовують для класифікації.

        Таблиця 7 — Класифікаційна таблиця для сповіщувачів аспіраційних

;     8   МАРКОВАННЯ

Кожний сповіщувач повинен мати чітке марковання з такими вказівками:

a)   номер цього стандарту (EN 54-20) і клас (класи), яким він відповідає;

b)   назва або товарний знак виробника або постачальника;

c)   позначення моделі (тип або номер);

d)  позначення виводів (клем для під’єднування);

e)   позначення або код (наприклад, серійний номер або номер партії), за якими виробник може визначити принаймні дату або партію виготовлення, місце виготовлення і номери версії програмного забезпечення, якщо таке є в сповіщувачі.

Нанесені на сповіщувач символи або скорочення, які не є загальноприйнятими, повинні бути розшифровані в супровідній документації.

Марковання повинно бути видиме під час установлювання (монтування) і доступне під час обслуговування.

Марковання не можна наносити на ґвинти або інші частини, які легко знімаються.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗНАЧЕННЯ ПОРОГУ СПРАЦЬОВУВАННЯ

Для вимірювання значення порогу спрацьовування аспіраційного сповіщувача необхідно, з одного боку генерувати (виробляти) аерозоль, концентрацію якого можна ретельно регулювати так, щоб сповіщувач піддавався дії проб повітря з повільною і рівномірно наростальною концентрацією частинок, а з другого боку підтримувати значення концентрації, яке в основному пропорційне концентрації частинок.

Для випробовування широкого спектра типів і класів аспіраційних сповіщувачів, повинна бути забезпечена або можливість настроювання пристрою для випробовування на широкий спектр швидкостей повітряного потоку і концентрацій аерозолю, або необхідно застосовувати різні комплекти випробовувальних пристроїв, які будуть задовольняти різні типи і класи АПДС.

Важливо, щоб пристрій, що застосовують для випробовувань, забезпечував повторювані результати подій.

Три наступні приклади є прикладами для випробовувальних центрів. Усі троє складаються з чотирьох основних функційних блоків, а саме: генератор аерозолю, розріджування аерозолю, вимірювач концентрації аерозолю і ВС (див. рисунок А.1).

Вимірювання концентрації аерозолю, що доставляється до ВЗ не є обов’язковим, але є рекомендованим.

1        — генератор аерозолю;

2        — пристрій розріджування;

3        — ВС;

4        — вимірювач концентрації аерозолю.

Рисунок А.1 — Функційна блок-схема для вимірювання ЗПС

Пристрій для вимірювання ЗПС. Приклад 1

Описаний нижче пристрій дозволяє регулювати і вимірювати концентрацію аерозолю, який безпосередньо поступає у ВС в широкому діапазоні. Тому він особливо підходить для виробляння і вимірювання аерозолю невисокої концентрації, вживаної під час випробовування АПДС високій чутливості.

Для досягнення ступеня розбавлення, пристрій працює зі стиснутим повітрям, що добре регулюється і лічильником частинок аерозолю (ЛЧА) для прямого вимірювання дуже малої концентрації аерозолю, яка поступає у ВС (див. рисунок А.2).

1 — джерело стиснутого повітря;         8 — вентиляція;

2  — генератор аерозолю;                       9 — звуження;

3  — регулятор розбавлення аерозолю; 10 —          вихід із ЛЧА;

4  — відвід аерозолю;                            11 — ВС;

5  — вимірювання концентрації аерозолю; 12 —   випробний аспіраційний сповіщувач;

6  — ЛЧА;                                               13 — вихід із аспіраційного сповіщувача.

7 — відгалуження;

Рисунок А.2 — Блок-схема пристрою прикладу 1 для вимірювання ЗПС

Генератор аерозолю виробляє полідисперсний парафіновий туман, як передбачено в EN 54-7, додаток В. Аерозоль протікає через систему розбавлення, в якій він змішується з чистим повітрям так, що розбавлення можна точно відрегулювати. Розбавлений аерозоль потрапляє у ВС і в ЛЧА, який виміряє ту саму концентрацію аерозолю, що потрапляє і у ВС. Величину потоку, що проходить через пристрій вироблення/розбавлення аерозолю встановлюють так, щоб вона перевищувала суму потоків, необхідних і ВС і ЛЧА, при цьому надмірний потік витікає з вентиляційного отвору 8 (див. рисунок А.2). Це дозволяє ВС і ЛЧА відбирати аерозоль із того місця, тиск у якому наближений до атмосферного. ЛЧА і ВС працюють зі своїми всмоктувальними насосами. Додатково вбудовується звуження 9 для імітації падіння тиску у трубопроводі доставляння та забезпечення проходження всередину ВС потоку, рекомендованого виробником. Відстань від розгалуження 7 до ЛЧА і ВС повинна бути настільки малою, щоб ЛЧА і ВС дійсно виміряли густину аерозолю в однин і той самий час.

Рисунок А.3 показує подальші подробиці пристрою випробовування

1 — стиснуте повітря (800 кПа); 10 — другий вентиль подавання чистого повітря;

2 — редуктор тиску (200 кПа);                11 — фільтр частинок;

3 — редуктор тиску (600 кПа);   12 — діафрагмовий вимірювач втрат;

4 — генератор аерозолю;                       13 — вимірювач потоку;

5  — основний вентиль подавання свіжого повітря; 14 — розріджувач аерозолю;

6  — вимірювач потоку чистого повітря; 15 — вентиль випускання аерозолю;

7 — регулятор потоку;                                      16 — насос ;

8 — відвід аерозолю;                     17 — лічильник частинок аерозолю;

9 — сопло для змішування;      18 — сповіщувач димовий аспіраційний.

Рисунок А.3 — Детальна побудова пристрою прикладу 1 для вимірювання значення порогу спрацьовування

Хоча пристрій здається досить складним, він повинен бути сконструйований так, щоб формувати повний діапазон потоків повітря, концентрацій аерозолю і швидкостей зростання концентрації аерозолю. Основний вентиль подавання чистого повітря 5 (див. рисунок А.3) призначений для регулювання величини потоку чистого повітря, що визначає загальний потік, який значно більше, ніж потік аерозолю. Настроювання другого вентиля подавання чистого повітря 10 і вентиля випуску аерозолю 15 дозволяє здійснювати регулювання концентрацій аерозолю у всьому діапазоні. Ці вентилі можуть бути встановлені у відповідних позиціях для певного типу АПДС, і не повинні перенастроюватися протягом однієї серії вимірювань. Регулятор потоку 7 — електронний контролер маси потоку, який використовують для регулювання розбавлення. Завдяки ньому концентрацію аерозолю, що підводиться до ВС, можна регулювати від 0 до максимального значення, залежно від настроювання вентилів 5, 10, 15.

Пристрій для вимірювання ЗПС. Приклад 2

В описаному нижче пристрої, в якості генератора аерозолю і першого ступеня розбавлення, використовують стандартний димовий канал (описаний в EN 54-7, додаток А). Концентрація аерозолю в димовому каналі вимірюють приладами, описаними в EN 54-7, додаток С. Другий ступінь розбавлення створюється відповідним пристроєм доставляння, який змішує відібране з навколишнього середовища лабораторії чисте повітря з втягнутим із димового каналу випробовувальним аерозолем.

1— ППКП;                                                                          7 — генератор аерозолю;

2— випробний сповіщувач;                                              8 — вимірювач концентрації аерозолю;

3— еталонний сповіщувач (рекомендований до застосовування);        9 — робочий об'єм;

4— значення концентрації аерозолю (N);                        10 — повітряний потік;

5— тонкий фільтр (рекомендований до застосовування);           11 — вентилятор;

6— регулятор розбавлення;                                               12 — димовий канал (див EN 54-7).

1 — точка відбирання в димовому каналі.

n — точок за межами димового каналу.

Рисунок А.4 — Побудова пристрою прикладу 2 для вимірювання ЗПС

Важливо відзначити, що концентрація аерозолю, виміряна в димовому каналі, НЕ є вимірюванням концентрації аерозолю, що надходить у ВС. Тому важливо, щоб інші параметри, що впливають на вимірювання, лишалися постійними. Далі слідують деякі міркування, з приводу досягнення відтворюваності достовірних результатів із застосовуванням пристрою, зображеного на рисунку А.4. Розбавлення, отримане за допомогою пристрою доставляння, повинно бути стабільним і повторюваним:

—   важливо, щоб димовий канал був герметичний і не забруднював чисте повітря, що поступає у пристрій доставляння;

—   рекомендовано використовувати один і той самий пристрій доставляння для всіх вимірювань, щоб невеликі зміни у пристрої доставляння не впливали на зареєстровані результати;

—  для забезпечення мінімального часу доставки рекомендована якомога коротша конфігурація пристрою доставляння.

Швидкість зростання концентрації аерозолю в димовому каналі повинна бути рівномірна і досить повільна, щоб встановити, що обумовлені сповіщувачем затримки (включаючи затримки через транспортування у пристрої доставляння та інші виникаючі затримки) не вплинули на результати випробувань. Рисунок А.5 показує затримування (Т) із відхилом dT і наочно демонструє, що більш швидке підвищення швидкості зростання концентрації аерозолю в димовому каналі призводить до більш високого (і неточного) результату вимірювання (РТУшвидке), ніж повільне підвищення швидкості (РТУповільне).

X — час;

Y — концентрація диму;

1-RTV швидке;

2            РТVповільне

Рисунок А.5 — Зображення впливу швидкості збільшення концентрації аерозолю на точність вимірювання значення порогу спрацьовування

Через можливі неточності у випробному пристрої, наведеному у прикладі 2, як запобіжний засіб, рекомендовано, якщо це можливо, розміщення еталонного сповіщувача послідовно або паралельно ВС (залежно від конфігурації АДПС). Такий еталонний сповіщувач забезпечує підтвердження того, що будь-які зміни у виміряному ЗПС залежать від умов зовнішнього середовища (тепло, холод, вологе повітря тощо) під час випробовування, а не від випробовувального пристрою або методики випробовувань. Якщо ВС не має сигналу, який в значній мірі пропорційний концентрації аерозолю, рекомендовано застосовувати інші вимірювальні прилади, наприклад, альтернативний АПДС.

ДОДАТОК В

 (обов'язковий)

ПІРОЛІЗНЕ ТЛІННЯ (ДЕРЕВИНИ) (TF2)

        В.1 Паливо

Приблизно 10 висушених букових брусків (вміст вологи » 5%), кожний брусок розміром приблизно 75 мм • 25 мм • 20 мм.

        В.2 Нагрівальна плита

Нагрівальна плита повинна мати борознисту поверхню діаметром 220 мм із вісьмома концентричними борознами глибиною 2 мм і шириною 5 мм, до того ж відстань від зовнішньої борозни до краю плити повинна бути 4 мм і відстань між борознами — 3 мм. Нагрівальна плита повинна мати потужність приблизно 2 кВт.

Температуру поверхні нагрівальної плити треба вимірювати температурним давачем який встановлюють у п’ятій від краю борозні так, щоб забезпечувався тепловий контакт.

        В.3 Розміщування

Бруски повинні бути розташовані на нагрівальній плиті відповідно до рисунка В.1, щоб у контакті з борознистою поверхнею була 20-міліметрова сторона і щоб давач температури, що знаходиться між брусками, не був закритий.

1 —борозниста нагрівальна плита;

2— температурний давач;

3 — дерев’яні бруски.

Рисунок В.1 — Розташування дерев’яних брусків на нагрівальній плиті

        В.4 Швидкість нагрівання

Нагрівальна плита повинна мати таку потужність, щоб її температура протягом приблизно 11 хв підвищилася на 600 оС відносно температури навколишнього середовища.

        В.5 Закінчення випробовування

mE = 2 dB m_1.

        В.6 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб характеристики m від у і m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках В.2 і В.3, до моменту, коли буде досягнуте значення m = 2 dB m_1, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацювання. Протягом цього часу не повинне виникнути відкрите полум’я.

Якщо випробовування закінчилося за умови mE = 2 dB m 1 до спрацьовування сповіщувача за принципом іонізації, то випробовування вважають дійсним, якщо параметр у досяг значення 1,6.

ДОДАТОК С

 (обов’язковий)

ПОСЛАБЛЕНЕ ПІРОЛІЗНЕ ТЛІННЯ (ДЕРЕВИНИ)

(TF2A ТА TF2В)

        С.1 Паливо

Три або більше висушених букових брусків (вміст вологи •• •5%), кожний брусок розміром приблизно 75 мм • 25 мм • 20 мм.

        С.2 Нагрівальна плита

Нагрівальна плита повинна мати борознисту поверхню діаметром 220 мм із вісьмома концентричними борознами глибиною 2 мм і шириною 5 мм, причому відстань від зовнішньої борозни до краю плити повинна бути 4 мм і відстань між борознами — 3 мм. Нагрівальна плита повинна мати потужність приблизно 2 кВт.

Температуру поверхні нагрівальної плити треба вимірювати температурним давачем, який встановлюють у п’ятій від краю борозні так, щоб забезпечувався тепловий контакт.

        С.3 Розміщення

Бруски повинні бути розташовані на нагрівальній плиті відповідно до рисунка С.1 так, щоб у контакті з борознистою поверхнею була 20-міліметрова сторона, і щоб давач температури, що знаходиться між брусками, не був закритий.

        С.4 Швидкість нагрівання

Нагрівальна плита повинна мати таку потужність, щоб її температура протягом приблизно 11 хв підвищилася на значення цільової температури відносно температури навколишнього середовища.

Цільова температура для ослабленої тестової пожежі повинна бути 500 оС.

Примітка. Цільова температура для випробовування TF2 (застосовують для сповіщувачів класу С) складає 600 °С.

1 — нагрівальна плита;

2  — температурний давач;

3 — 3 (або більше) дерев'яних брусків.

Рисунок С.1 — Розташування дерев’яних брусків на нагрівальній плиті

        С.5 Умова закінчення випробовування

Для TF2A Клас А mE = 0,05 dB m—

Для TF2B Клас В mE = 0,15 dB m—1

        С.6 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб для пожеж TF2A і TF2B характеристики m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках С.2 і С.3, до моменту, коли буде досягнуте значення m = ЗВ бо випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацювання. Протягом цього часу не повинне виникнути відкрите полум’я.

1— значення m

2— час.

Рисунок С.2 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF2A

Рисунок С.3 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF2B

ДОДАТОК D

( обов'язковий)

ТЛІННЯ БАВОВНИ (TF3)

        D.1 Паливо

Приблизно 90 закручених бавовняних ґнотів, довжиною 80 см та масою 3 г. Ґноти повинні бути без захисного покриву, і повинні бути випрані і висушені.

        D.2 Розташування

Ґноти повинні кріпитися до кільця діаметром 10 см і підвішують на висоті 1 м над незаймистою пластиною відповідно до рисунка D.1.

Рисунок D.1 — Розташування бавовняних ґнотів 94

D.3 Підпалювання

Усі ґноти необхідно підпалити знизу так, щоб вони тліли. У разі можливого займання — загасити. Випробовувати починають, коли всі ґноти тліють.

D.4 Умови закінчення випробовування

mE = 2 dB m_1.

D.5 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб характеристики m від у, m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунку D.2 і D.3, до моменту, коли буде досягнуто значення mE=2 dB m_1, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацьовування. Протягом цього часу не повинно виникнути відкритого полум’я.

1— значення m;                                           1 — значення m;

2 — значення y;                                                       2 — час.

Рисунок D.2 — Граничні значення залежності m Рисунок D.3 — Граничні значення залежності m від y, тестова пожежа TF3 від часу, тестова пожежа TF3

ДОДАТОК Е

(обов’язковий)

ПОСЛАБЛЕНЕ ВІДКРИТЕ ТЛІННЯ БАВОВНИ (TF3А ТА TF3В)

Е.1 Паливо

Приблизно 30 або 40 закручених бавовняних ґнотів, довжиною 80 см та масою 3 г. Ґноти повинні бути без захисного покриву, і повинні бути випрані і висушені.

Е.2 Розташування

Ґноти повинні бути прикріплені до кільця діаметром 10 см і підвішують на висоті 1 м над незаймистою пластиною. Ґноти треба розташовувати один відносно одного так, щоб прогалина на вигині закривалася зігнутою пластиною з негорючої речовини для заповнення «Каміну», як показано на рисунку Е.1.

Рисунок Е.1-Розташування бавовняних гнотів

Е.3 Підпалювання

Усі ґноти необхідно підпалити знизу так, щоб вони тліли. У разі можливого займання — загасити. Випробовувати починають, коли всі ґноти тліють.

Е.4 Умови закінчення випробовування

При TF3A Клас А mE = 0,05 dB m—

При TF3B Клас В mE = 0,15 dB m—1

Е.5 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб для пожеж TF3A і TF3B характеристики m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунку Е.2 і Е.3, до моменту, коли значення m відповідає умові закінчення випробовування, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацьовування. Протягом цього часу не повинне виникнути відкрите полум’я.

Рисунок Е.2 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF3A

1 — значення m;

2 — час.

Рисунок Е.3 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF3B

ДОДАТОК F

( обов’язковий)

ВІДКРИТЕ ГОРІННЯ СИНТЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ (ПОЛІУРЕТАНУ) (TF4)

    F.1 Паливо

М’який спінений поліуретан зі щільністю приблизно 20 кг • м-3 без домішок, що перешкоджають горінню. Достатньо трьох матів розміром 50 см • 50 см • 2 см. Для отримання достовірних випробовувань кількість може бути уточненою.

    F.2 Розташування

Мати необхідно розташувати один на одному на алюмінієвій фользі, краї якої загнути вверх так, щоб утворився піддон.

    F.3 Підпалювання

Зазвичай підпалюють із кута нижнього мату. Точне місце підпалювання вибирають для отримання достовірних результатів. Для полегшення підпалювання можна використовувати невелику кількість чистої горючої речовини (наприклад, 5 см3 метилового спирту).

    F.4 Умови закінчення випробовування

yE = 6.

    F.5 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб характеристики m від у і m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках F.1 і F.2, до моменту, коли буде досягнуто значення у = 6, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацьовування.

ДОДАТОК G

 ( обов'язковий)

ВІДКРИТЕ ГОРІННЯ РІДИНИ (n-ГЕПТАН) (TF5)

G.1 Паливо

Приблизно 650 г суміші з n-гептану (чистота • 99 %) з приблизно 3 % (за об’ємом) толуолу (чистота • 99 %). Для забезпечення достовірності випробовування кількість речовини може бути змінена.

G.2 Розташування

        Суміш гептан-толуол необхідно підпалювати в квадратній сталевій ванні розміром 33 см • 33 см • 5 см.

G.3 Підпалювання

Підпалювати необхідно за допомогою полум’я або іскри тощо.

G.4 Умови закінчення випробовування

УE = 6.

G.5 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб характеристики m від у і m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках G.1 і G.2, до моменту, коли буде досягнуто значення у = 6, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацьовування.

Якщо під час випробовування сповіщувача, працюючого за принципом розсіяного світла або світла, що проходить, досягається умова yE = 6, до видачі їм тривоги, то випробовування вважають достовірним, якщо параметр m досяг значення 1,1 dB m-1.

ДОДАТОК Н

(обов'язковий)

ПОСЛАБЛЕНЕ ВІДКРИТЕ ГОРІННЯ РІДИНИ (n-ГЕПТАН) (TF5А ТА TF5В)

Н.1 Паливо

Приблизно 200 мл (TF5A) або 300 мл (TF5B) з n-гептану (чистота • 99 %). Для забезпечення достовірності випробовування кількість речовини може бути змінена.

Примітка. Використовувати суміші n-гептан-толуолу не дозволено, оскільки наявність толуолу в паливі істотно змінює характеристики пожежі, тому що виникає первинне сильне горіння, яке не підходить для послабленої тестової пожежі.

Н.2 Розташування

Гептан необхідно підпалювати в квадратній сталевій ванні товщиною (стінки) 2 мм і розмірами: 100 мм • 100 мм • 100 мм для TF5A 175 мм • 175 мм • 100 мм для TF5B, Встановленій, як показано на рисунку Н.1, на металеву плиту товщиною 2 мм і розмірами 350 мм • 350 мм.

1 — ванна;

2 — плита.

Рисунок Н.1 — Розташування ванни для тестових пожеж TF5A та TF5B

Примітка. Замість плити можна використовувати ванну, застосовану під час тестової пожежі TF5, яка служить тепловідводом для уникнення кипіння невеликої кількості палива, застосованого під час послабленої тестової пожежі.

Н.3 Підпалювання

Підпалювати необхідно за допомогою полум’я або іскри тощо.

Н.4 Умови закінчення випробовування

При TF5A (Клас А) m = 0,1 dB m—1

При TF5B (Клас В) m = 0,3 dB m—1

Н.5 Критерії достовірності випробовування

Пожежа повинна розвиватися так, щоб для пожеж TF5A та TF5B характеристики m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках Н.2 і Н.3, до моменту, коли m досягне значення умови закінчення випробовування, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацьовування.

1 — значення m;

2 — час.

Рисунок Н.2 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF5A

1 — значення m;

2— час.

Рисунок Н.3 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF5B

ДОДАТОК I

( обов'язковий)

КІМНАТА ТЕСТОВИХ ПОЖЕЖ І СИСТЕМА ВЕНТИЛЮВАННЯ

    I.1 Кімната тестових пожеж

Точка відбирання, іонізаційна вимірювальна камера (ІВК), давач температури і вимірювальну частину вимірювача питомої оптичної щільності треба розміщувати всередині об’єму, вказаного на рисунках I.1 і I.2.

Точка відбирання повинна знаходитися на дузі радіусом 3 м на позиції 1, як показано на рисунку 1.1. Оптимальне розташування показано на рисунку I.1 позицією 2.

Система вентилювання повинна розташовуватися у позиції 3 відповідно до рисунка I.I. Повітряний потік, створюваний цією системою, повинен бути спрямований на тестову пожежу (позиція 4 на рисунку I.1). Систему вентилювання описано в I.2.

Точка відбирання, ІВК і механічні частини вимірювача питомої оптичної щільності треба розміщувати на відстані не менше ніж 100 мм один від одного і від найближчого краю. Вісь променя вимірювача оптичної щільності повинна проходити під стелею на відстані принаймні 35 мм від неї.

1 — точка відбирання та вимірювальний пристрій (див. рисунок 1.2);

2 — оптимальне розташування точки відбирання;

3 — система вентилювання (див. рисунок I.3);

4  — розташування тестової пожежі.

Рисунок I.1 — Горизонтальна проекція (вид зверху) кімнати тестових пожеж

1 — стеля.

Рисунок I.2 — Розташування вимірювального пристрою та випробного зразка

        I.2 Система вентилювання

Оскільки при послаблених тестових пожежах виникає лише невелика кількість диму, то при тестових пожежах TF2A, TF2B, TF3A, TF3B, TF5A і TF5B необхідно кімнату тестових пожеж обладнати системою вентилювання так, щоб створити однорідну атмосферу поблизу точок відбирання. Далі встановлюють важливі характеристики системи вентилювання.

Система вентилювання складається з каналу з квадратним перетином, який відкритий з обох боків (див. рисунок I.3).

Всередині каналу розташований вентилятор, як показано на рисунку I.3. Діаметр вентилятора повинен якомога точніше відповідати довжині сторін перетину каналу. У місці розташування лопастей вентилятора незаповнені їм області в каналі повинні бути закриті. Вісь вентилятора повинна розташовуватися на довгій осі каналу.

Система вентилювання повинна створювати на виході каналу повітряний потік зі швидкістю (1,0 ± 0,2) м/с (напрям потоку показано на рисунку I.3). Відповідність цим вимогам необхідно регулярно перевіряти під час тестових пожеж, проводячи вимірювання в центрі перетину на виході каналу (див. позицію 6 на рисунку I.3).

1 — вентилятор;

2 — канал із квадратним перетином ;

3 — підлога;

4 — штатив;

5 — повітряний потік;

6  — точка вимірювання швидкості повітряного потоку.

h — висота кімнати тестових пожеж (відповідно до 5.18.3.1 EN 54-7); L — довжина каналу.

Рисунок I.3 — Система вентилювання

ДОДАТОК J

 ( обов'язковий)

ІНФОРМАЦІЯ, В ЯКІЙ МІСТЯТЬСЯ ВИМОГИ ДО РЕАКЦІЇ СПОВІЩУВАЧА ПІД ЧАС ПОЖЕЖ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ ПОВІЛЬНО

Принцип дії найпростішого сповіщувача засновано на порівнянні сигналу, що надійшов від його чутливого елемента, з визначеним граничним значенням (порогом тривоги). Коли сигнал чутливого елемента досягає граничного значення, сповіщувач формує сигнал тривоги. Концентрація диму, за якої це відбувається, є значенням порога спрацьовування сповіщувача. У такому простому сповіщувачі поріг тривоги — величина постійна, що не залежить від швидкості зміни в часі сигналу чутливого елемента.

Відомо, що протягом строку експлуатування сповіщувача сигнал його чутливого елемента в чистому повітрі може змінюватися. Такі зміни можуть бути спричинені, наприклад, забрудненням вимірювальної камери пилом або іншими довгостроковими впливаннями такими, як старінням елементів. Цей дрейф може згодом призвести до підвищення чутливості і, можливо, до помилкових спрацьовувань.

Тому для збереження рівня порога спрацьовування, постійного у часі, може бути доцільним передбачати компенсування такого дрейфу. Вважається, що компенсування досягають підвищенням значення порога спрацьовування для часткового або повного компенсування зростання дрейфу вихідного сигналу його чутливого елемента.

Будь-який з способів компенсування дрейфу зменшує чутливість сповіщувача до повільних змін вихідного сигналу чутливого елемента, навіть якщо ці зміни викликані звичайним, але, проте, поступовим зростанням задимленості. Метою вимоги 5.6а) є забезпечення умови, щоб чутливість до пожежі, що розвивається повільно, не знижувалася через компенсацію до неприйнятного рівня.

З цією метою у стандарті приймають, що розвиток будь-якої пожежі, що представляє серйозну небезпеку для життя людей або майна, буде таким, що значення вихідного сигналу чутливого елемента змінюється зі швидкістю, принаймні, А/4 на годину, де А — номінальне значення порога спрацьовування сповіщувача. Характер реагування на швидкість зміни менше ніж А/4 на годину не зазначено в цьому стандарті, а це означає, що до сповіщувача не висувають вимогу щодо спрацьовування за таких низьких швидкостей зміни значення вихідного сигналу чутливого елемента.

Для того, щоб не обмежувати вибір способу досягнення компенсації, відповідно до 5.6 потрібно лише, щоб для всіх значень швидкості зміни більше ніж А/4 на годину, час до видавання сигналу тривоги не перевищував більше ніж у 1,6 рази значення часу до видавання сигналу тривоги за умов відсутності компенсації.

Якщо поріг тривоги лінійно підвищується у часі в результаті підвищення сигналу чутливого елемента, і рівень компенсації не обмежено, то максимально допустима швидкість компенсації, як видно з рисунка J.1, становить 0,6А/6,4 = 0,094А на годину, тобто значення вихідного сигналу чутливого елемента за такої компенсації досягне скомпенсованого значення порога тривоги рівно через 6,4 год.

Хоча вище було прийнято, що поріг тривоги компенсують лінійно і довгостроково, процес не повинен бути ні лінійним, ні тривалим. Наприклад, східчаста компенсація, зазначена на рисунку J.2, також відповідає вимогам, у цьому випадку сигнал тривоги досягається за час 6 год, що менше гранично припустимого значення 6,4 год.

Крім того, якщо рівень компенсації обмежено 0,6А, то немає потреби обмежувати швидкість компенсації значенням 0,094 А на годину. Відносно висока швидкість компенсації, зазначена на рисунку J.3, також відповідає вимозі досягнення стану тривоги за 6,4 год. У цьому випадку швидкість компенсації буде обмежена лише вимогами тестових пожеж.

Вимоги 5.6а) надають можливість обирати спосіб компенсування за повільних змін. З іншої сторони відомо, що в практиці будь-який сповіщувач має обмежений діапазон, у якому вихідний сигнал чутливого елемента лінійний стосовно рівня задимленості (або концентрації іншого імітатора, еквівалентного диму). Якщо діапазон, у якому здійснюється компенсація, приходиться на нелінійний діапазон характеристики чутливого елемента, чутливість сповіщувача може неприпустимо знизитися.

Як приклад розглянемо сповіщувач із характеристикою, що відповідає зазначеній на рисунку J.4, на якій обидві осі координат представлені в одиницях виміру значення порога спрацьовування А. Нелінійність характеристики викликає зменшення реальної чутливості сповіщувача за високих значень вхідного сигналу чутливого елемента (диму або аерозолю). У цьому випадку рівень компенсації необхідно обмежити значенням менше ніж 1,1 А, тоді наприкінці діапазону для досягнення зміни значення вихідного сигналу відносно А необхідне зростання рівня спонукального сигналу від 1,1 А до 2,7 А. Це зменшення чутливості в 1,6 рази відповідає максимально припустимому відповідно до 5.6b).

1              — відносне значення порога тривоги (стосовно А);

2              — час;

3              — графік компенсованого порога тривоги;

4              — вихідний сигнал чутливого елемента.

Рисунок J.1 — Лінійна компенсація, випадок обмеження

1              — відносне значення порога тривоги (стосовно А);

2              — час;

3              — графік компенсованого порога тривоги;

4              — вихідний сигнал чутливого елемента.

Рисунок J.2 — Східчасте компенсування, випадок обмеження

1 — відносне значення порога тривоги (стосовно А);

2 — час ;

3 — графік компенсованого порога тривоги;

4 — вихідний сигнал чутливого елемента.

Рисунок J.3 — Високошвидкісне компенсування з обмеженням за рівнем

1 — вихідний сигнал;

2 — рівень спонукального сигналу.

Рисунок J.4 — Приклад нелінійной характеристики

ДОДАТОК К

 (довідковий)

УСТАТКОВАННЯ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАННЯ ПРИСТРОЇВ КОНТРОЛЮ ПОВІТРЯНОГО ПОТОКУ

        К.1 Загальні положення

Цей додаток описує устатковання і методику випробовування пристрою контролю повітряних потоків.

1 — найнесприятливіший пристрій доставляння (визначає виробник);

2 — випробний сповіщувач;

3 — анемометр.

Рисунок К.1 — Вимірювання повітряного потоку за найнесприятливішого пристрою доставляння

К.2 Вимірювання повітряного потоку за найнесприятливіших умов для пристрою доставляння

Використовування устаткування показано на рисунку К.1, до того ж:

a)   ВС монтують відповідно до вказівок виробника;

b)   початкове значення величини повітряного потоку (Fn) вимірюють за допомогою відкаліброваного вимірювального приладу, наприклад анемометра, за найнесприятливішого пристрою доставляння (як визначено виробником для тестових пожеж);

c)   між ВС і анемометром немає точок відбирання;

d)   мінімальна відстань між анемометром і першою точкою відбирання — 30 см.

Примітка. У цьому прикладі значення повітряного потоку відповідає швидкості повітря (м/с), яка знаходиться в прямій залежності від об'єму повітряного потоку відповідно до 6.1.6.

К.3 Випробовування пристрою контролю повітряних потоків із випробовувальним трубопроводом

Використовування устатковання показане на рисунку К.2, до того ж:

a)   ВС монтують на випробному трубопроводі (з’єднується з випробовувальним трубопроводом);

b)  другий кульовий вентиль 2 встановлений в середнє положення. Таким чином, здійснюється зміна значення повітряного потоку в обох напрямах (± 20 %), згідно вимогам;

1 — відкрита труба;

2 — другий регулювальний вентиль;

3 — випробовувальний трубопровід (від 1 м до 2 м без точок відбирання);

4 — перший регулювальний вентиль;

5 — мінімальна відстань 30 см;

6 — анемометр;

7 — випробний сповіщувач.

Рисунок К.2 — Вимірювання повітряних потоків із трубопроводом доставляння

с) використовуючи перший вентиль регулювання повітряного потоку 4, величина повітряного потоку регулюється доти, поки вона не складатиме ± 10 % від значення початкового повітряного потоку (Fn, виміряне в К.2), для забезпечення тестового значення повітряного потоку Ft.

Для всіх випробовувань в умовах навколишнього середовища, які включають випробовування пристрою контролю повітряних потоків, використовують один і той самий випробовувальний трубопровід.

ДОДАТОК ZА

(довідковий)

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТАНДАРТУ EN 54-20:2006 З ДИРЕКТИВОЮ ЄС ЩОДО БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ (89/106/ЕЕС)

ZA.1 Сфера застосування та відповідні розділи

Стандарт EN 54-20:2006 розроблено згідно з Дорученням М/109, яке було видано для ŒN Європейською комісією (ЄК) і Європейською Асоціацією Вільної Торгівлі.

Національна примітка.

CEN — Європейський комітет стандартизації.

Розділи цього стандарту, наведені у додатку, відповідають вимогам Доручення, виданого на підставі Європейської Директиви щодо будівельної продукції (89/106/ЕЕС).

Відповідність будівельної продукції, на яку поширюється цей стандарт, цим розділам, дає підставу вважати (як це визначено Директивою щодо будівельної продукції), що будівельна продукція придатна для передбаченого застосування відповідно до розділу 1 (Сфера застосування) цього стандарту. Довідкову інформацію треба надавати за умов маркування знаком СЕ (див. ZA.3).

ЗАСТОРОГА! Для продукції, що входить до сфери застосування цього стандарту, можна також застосовувати інші вимоги та Директиви ЄС.

Примітка. Додатково до деяких конкретних розділів цього стандарту (це стосується небезпечних речовин) можуть мати місце інші вимоги до продукції відповідно до сфери її застосування (наприклад, Європейське законодавство і національні закони, правила та адміністративні положення). Ці вимоги повинні також визначати, коли і де їх застосовують. Інформаційну базу Європейських і національних положень про небезпечні речовини розміщено на веб-сайті EUROPA (доступ через http://europa.eu.int/comm/enterprise/construction/internal/danqsub/danqmain.htm)

Відносно продукції, що розглядається, додаток гА має таку саму сферу застосування, що і розділ 1 цього стандарту. Цей додаток установлює умови нанесення знака марковання СЕ на сповіщувачі пожежні димові аспіраційні для нижченаведеного призначеного застосовування і визначає відповідні розділи.

Будівельна продукція: сповіщувачі пожежні димові аспіраційні

Призначене застосовування: пожежна безпека

Таблиця ZA.1 — Відповідні розділи

        Кінець таблиці ZA.1

ZA.2 Процедура підтвердження відповідності аспіраційних пожежних димових сповіщувачів, на які поширюються вимоги цього стандарту

ZА.2.1 Система підтвердження відповідності

Доручення вимагає, щоб система підтвердження відповідності застосовувалась як зазначено в таблиці ZА.2.

Таблиця ZA.2 — Система підтвердження відповідності

ZА.2.2 Оцінювання відповідності

ZА.2.2.1 Загальні положення

Оцінювання відповідності продукції вимогам цього стандарту має бути підтверджено:

a)   виконанням задач для виробника:

—   контролювання виробництва продукції (КВП);

            —   випробовування зразків виробником відповідно до встановленого плану випробовування;

b)  виконанням задач за повної відповідальності нотифікованого органу сертифікації продукції:

—   перевіряння типу продукції;

            —   первинне (початкове) інспектування виробництва і контролювання виробництва продукції;

            —  періодичне наглядання, оцінювання і затвердження контролювання виробництва продукції.

Примітка. Виробник — це фізична або юридична особа, що розміщує продукцію на ринку під своїм власним ім'ям. Зазвичай виробник безпосередньо проектує та виробляє продукцію. Але як перша альтернатива — він може мати продукцію, яка спроектована, вироблена, зібрана, запакована, оформлена або промаркована підприємством-субпідрядником. Як друга альтернатива — він може виконувати частину виробничого процесу, тобто збирати, пакувати, оформлювати або маркувати готову продукцію.

Виробник повинен гарантувати, що:

—   проведення первинного перевіряння типу продукції на відповідність цьому стандарту було здійснено за відповідальності нотифікованого органу сертифікації продукції;

— продукція постійно відповідає первинно перевіреним зразкам, для яких відповідність вимогам цього стандарту була перевірена.

Він повинен завжди проводити загальне контролювання, мати необхідні повноваження, щоб брати відповідальність за свою продукцію. Виробник повинен бути повністю відповідальним за відповідність продукції всім встановленим до неї регуляторним вимогам.

        ZА.2.2.2 Перевіряння типу продукції

        ZА.2.2.2.1 Перевіряння типу продукції повинно бути проведено, щоб продемонструвати відповідність цьому стандарту.

Перевіряння типу продукції треба проводити відповідно до зазначених у таблиці гА.1 розділів за винятком тих, що наведені в ZА.2.2.2.2 і ZА.2.2.2.3.

        ZА.2.2.2.2 Раніше проведене перевіряння, таке як перевіряння типу продукції для сертифікації продукції, може бути враховано за умови, якщо це перевіряння було проведено за такими самими методами перевіряння, або навіть більш жорсткими, по тій самій системі підтвердження відповідності, що передбачено цим стандартом, для такої самої продукції або продукції аналогічних моделей, конструкції і функціонального призначення так, що результати можуть бути застосовані до цієї продукції.

Примітка. Та сама система підтвердження відповідності означає проведення перевіряння незалежною третьою стороною за відповідальності органу сертифікації продукції, який на цей час є нотифікованим органом сертифікації продукції.

        ZА.2.2.2.3 Якщо одна або більше характеристик є однаковими для продукції з подібним дизайном, конструкцією і функційним призначенням, то результати перевіряння цих характеристик одного типу продукції можуть бути застосовані до іншої подібної продукції.

        ZА.2.2.2.4 Зразки для перевіряння повинні бути представниками серійної продукції виробника. Якщо зразки для перевіряння є прототипами, вони повинні бути репрезентативними для майбутнього виробництва та повинні бути визначені виробником.

Примітка. У випадку проведення сертифікації продукції на прототипах, це означає, що виробник не є третьою стороною, що відповідає за відбирання зразків продукції. Під час первинного інспектування виробництва і контролювання виробництва продукції (див. ZА.2.2.3.4) необхідно підтвердити, що зразки для перевіряння типу продукції, є представниками серійної продукції.

        ZА.2.2.2.5 Усі перевіряння типу продукції і їхні результати повинні бути задокументовані в звітах перевіряння. Усі звіти перевіряння повинні зберігатися виробником протягом, принаймні, п’яти років після останньої дати виготовлення продукції, до якої вони відносяться.

        ZА.2.2.3 Контролювання виробництва продукції (КВП)

        ZA.2.2.3.1 Загальні положення

КВП — це постійне внутрішнє контролювання виробництва, яке провадить виробник.

Усі елементи, вимоги та умови, прийняті виробником, повинні бути задокументовані в письмовій формі у вигляді настанов і процедур. Ця документація по системі контролювання виробництва продукції повинна гарантувати загальне розуміння оцінювання відповідності і дозволяти перевірити отримання необхідних характеристик продукції. Ефективність функціювання системи контролювання продукції повинна бути перевірена.

Таким чином, контролювання виробництва продукції об’єднує технологічні дії виробництва і всі вимірювання, що дозволяють підтримувати і контролювати відповідність продукції технічним умовам. Його впровадження може бути досягнуто контролюваннями і випробовуваннями на вимірювальному устатковані матеріалів і компонентів, процесів, механізмів і виробничого устаткування та готової продукції, у тому числі властивостей матеріалів у компонентах, та використанням отриманих при цьому результатів.

        ZА.2.2.3.2 Загальні вимоги

Виробник повинен встановити, задокументувати та підтримати систему КВП для гарантування того, що продукція, яка є на ринку, відповідає встановленим експлуатаційним характеристикам і відповідає зразкам, які пройшли перевіряння типу продукції.

Якщо мають місце субпідрядні відношення, виробник повинен зберігати повне контролювання продукції і гарантувати, що він отримує всю інформацію, необхідну для виконання своїх зобов’язань згідно з цим стандартом. Якщо виробник частково передає субпідряднику свої функції щодо проектування, виготовлення, збирання, пакування, оформлення і (або) маркування продукції, КВП субпідрядника можна взяти до уваги для цієї продукції (якщо це доречно). Виробник, що передає всі свої функції субпідряднику, не може ні за яких обставин покласти відповідальність за продукцію на субпідрядника.

Система КВП повинна виконувати всі вимоги нижченаведених пунктів EN ISO 9001 (якщо це може бути застосовано):

—   4.2, за винятком 4.2.1а);

—   5.1е), 5.5.1, 5.5.2;

—   розділ 6;

—   7.1 за винятком 7.1а), 7.2.3с), 7.4, 7.5, 7.6;

—   8.2.3, 8.2.4, 8.3, 8.5.2.

Система КВП може бути частиною існуючої системи управління якістю (наприклад, згідно з EN ISO 9001), сфера застосування якої охоплює виробництво продукції.

Якщо система управління якістю сертифікована згідно з EN ISO 9001 органом сертифікації, який на цей час є нотифікованим, то звіти з оцінювання по цій системі управління якістю можна брати до уваги в частині вищезазначених пунктів.

        ZA.2.2.3.3 Вимоги для специфічної продукції

Система КВП повинна:

—   базуватися на цьому стандарті;

—   гарантувати, що продукція, яка є в обігу на ринку, відповідає встановленим характеристикам.

Система КВП повинна включати в себе КВП або план якості на специфічну продукцію, які

визначають процедури, що демонструють відповідність цієї продукції на окремих етапах, а саме:

a)   контролювання і випробовування проводять до, і (або) під час виробничого процесу з установленою періодичністю; і (або)

b)  перевіряння і випробовування готової продукції проводять з встановленою періодичністю.

Якщо виробник застосовує лише готову продукцію, то дії відповідно до b) повинні призвести

до еквівалентного рівня відповідності продукції так, якби КВП було проведено протягом всього виробництва.

Якщо виробник безпосередньо виконує лише окремі етапи виробництва, дії відповідно до b) можуть бути скорочені і частково замінені діями відповідно до а). Взагалі, чим більше етапів виробництва виконує виробник, тим більше дій відповідно до b) можуть бути замінені діями відповідно до а). У будь-якому разі, дії повинні призвести до еквівалентного рівня відповідності продукції так, якби КВП було проведено протягом всього виробництва.

Примітка. Залежно від конкретного випадку може бути необхідно виконати дії відповідно до а) та b), або лише відповідно до а), або лише відповідно до b).

Дії відповідно до а) зосереджені на дії щодо контролювання як проміжних етапів виробництва продукції, так і виробничого устаткування та його налагодження, і вимірювального обладнання тощо. Ці контролювання і випробовування та їхня періодичність повинні бути обрані на підставі типу продукції і її складу, виробничого процесу і його складності, чутливості характеристик продукції до змін параметрів виробничого процесу тощо.

Виробник повинен встановити і постійно вести записи, які надають об’єктивні докази того, що продукцію було відібрано та випробувано. Ці записи повинні чітко вказувати, чи виробництво задовольнило визначені приймальні критерії і їх потрібно зберігати протягом принаймні трьох років. Ці записи повинні бути доступні для інспектування.

Якщо продукція не задовольнила визначені приймальні критерії, повинні бути проведені дії з невідповідною продукцією, негайно запроваджені коригувальні дії і продукція або партії невідповідної продукції повинні бути ізольовані і належним чином ідентифіковані. Щойно невідповідність було виправлено, повинні бути проведені повторні випробовування або перевіряння.

Результати контролювання і випробовування повинні бути належним чином задокументовані. Опис продукції, дата виробництва, застосовані методи випробовування, результат виробовування

та приймальні критерії повинні бути занесені до записів за підписом особи, відповідальної за контролювання/випробовування. Відносно будь-яких результатів контролювання, що не відповідають цьому стандарту, треба вжити коригувальних заходів, щоб виправити ситуацію (наприклад, подальші випробовування, зміни та коригування у виробничому процесі або утилізація продукції), що повинно бути вказано в цих записах.

Одинична продукція або партії продукції і відповідна виробнича документація повинні бути цілком ідентифіковані і простежувані.

        ZA.2.2.3.4 Первинне інспектування виробництва і КВП

Початкове інспектування КВП повинне виконуватися, коли виробничий процес налагоджений та функціює. Виробництво і документація по КВП повинні бути оцінені, щоб перевірити, чи виконуються вимоги ZA.2.2.3.1 і ZA.2.2.3.2.

Під час оцінювання повинно бути перевірено, що:

a)   усі ресурси, необхідні для досягнення характеристик продукції, які вимагаються цим стандартом, є або будуть у наявності; і

b)  КВП-процедури відповідно до КВП-документації є або будуть впроваджені і практично виконуватись; і

c)  продукція відповідає або буде відповідати зразкам, що пройшли первинне перевіряння типу продукції, для яких відповідність цьому стандарту було перевірено.

Усі місця, де розташовано кінцеве збирання або, щонайменше, кінцеві випробовування відповідної продукції, повинні бути оцінені для переконання, що вищезазначені умови від а) до с) виконуються.

Якщо система КВП охоплює більше ніж один різновид продукції, виробничу лінію або виробничий процес, і перевірено, що загальні вимоги виконуються під час оцінювання одного різновиду продукції, виробничої лінії або виробничого процесу, то не треба повторювати оцінку загальних вимог під час оцінювання КВП іншого виду продукції, виробничої лінії або виробничого процесу.

За умови подібності виробничого процесу, оцінювання, що проведено раніше відповідно до цього стандарту, можна брати до уваги, якщо воно було зроблено по тій самій системі підтвердження відповідності, на тій самій продукції або продукції, що має подібний дизайн, конструкцію і функційні можливості. Тобто ці результати можна застосовувати до продукції, що розглядається.

Примітка. Та сама система підтвердження відповідності означає інспектування КВП незалежною третьою стороною за відповідальністю органу сертифікації продукції, який на цей час є нотифікованим органом сертифікації продукції.

Усі оцінювання та їхні результати повинні бути задокументовані у звіті.

        ZA.2.2.3.5 Періодичне наглядання за КВП

Наглядання за КВП потрібно проводити не менше одного разу на рік.

Наглядання за КВП повинно містити в собі аналізування плану(-ів) якості і процесу(-ів) виробництва кожного різновиду продукції для визначення, чи мали місце будь-які зміни з дати останнього оцінювання або наглядання і, якщо так, то суттєвість цих змін повинна бути оцінена.

Перевіряння повинно бути проведено для гарантування того, що як і раніше плани якості правильно впроваджені та виробниче устаткування правильно підтримується і калібрується.

Записи випробовувань і вимірювань, зроблених під час виробничого процесу, а також готової продукції повинні бути проаналізовані для впевненості в тому, що отримані результати як і раніше співпадають з результатами для зразків, що пройшли перевіряння типу продукції, а також, що були запроваджені коригувальні дії для невідповідного устатковання.

Наглядання за КВП можна проводити як частину наглядання або повторного оцінювання системи управління якістю (наприклад, відповідно до EN ISO 9001).

        ZA.2.2.4 Процедури для модифікацій

У разі модифікацій продукції, змін процесу виробництва або КВП, що можуть вплинути на характеристики продукції, встановлені цим стандартом, під час перевіряння типу продукції необхідно перевірити всі характеристики, надані в таблиці ZA.1, або провести технічне оцінювання модифікацій за винятком ZA.2.2.2.2 і ZA.2.2.2.3. Якщо необхідно, повинне бути виконане повторне оцінювання виробничого процесу і системи КВП у тих аспектах, на які можуть вплинути ці зміни.

Будь-яке оцінювання та його результати повинні бути задокументовані у звіті.

ZA.3 Знак марковання СЕ, маркування і супровідна документація

Виробник або його повноважний представник в ЕЕА є відповідальними за використовування знака марковання СЕ. Знак марковання СЕ (згідно з Директивою 93/68/ЕЕС) треба розміщувати на продукції разом з номером сертифіката відповідності ЄК і ідентифікаційним номером нотифікованого органу сертифікації продукції. Якщо ідентифікаційний номер органу є частиною номеру сертифіката відповідності, то достатньо використовування лише номера сертифіката відповідності.

Знак марковання СЕ повинен бути додатково вказаний у супровідній торговельній документації та доповнений:

a)   ідентифікаційним номером нотифікованого органу сертифікації продукції;

b)   назвою або ідентифікаційною познакою і юридичною адресою виробника;

c)  двома останніми цифрами року, в якому було проведене маркування знаком СЕ;

d)   номером сертифіката відповідності ЄК;

e)   посиланням на цей стандарт (EN 54-20), його датою та будь-якими змінами;

f)  назвою продукції (пристрої вводу-виводу для систем пожежної сигналізації для будівель);

g)   познакою типу/моделі продукції;

h)   інформацією, зазначеною у 4.3, або посиланням на документацію, що містить ці відомості, яку можна однозначно ідентифікувати і яку може надати виробник.

Якщо продукція має покращені рівні робочих характеристик ніж мінімальні, встановлені цим стандартом, то, за бажанням виробника, знак маркування СЕ можна супроводжувати зазначенням цього (цих) параметра(-ів) і фактичного(-их) результату(-ів) випробовування.

На рисунку ZА.1 наведено приклад інформації, що надається в супровідній торговельній документації.

Рисунок ZA.1 — Приклад інформації, яку вказують у супровідній торговельній документації, у разі маркування знаком СЕ

ZA.4 Сертифікат ЄК і декларація відповідності

Виробник або його повноважний представник в ЕЕА повинен підготувати та ввести в обіг декларацію відповідності, яка надає право на нанесення знака марковання СЕ. Ця декларація повинна містити:

—   назву та адресу виробника або його повноважного представника в ЕЕА та місце виробництва.

Примітка 1. Виробником може бути також особа, відповідальна за розміщування продукції на ринку ЕЕА, якщо вона бере на себе відповідальність за маркування знаком СЕ;

—   опис будівельної продукції (наприклад, сповіщувачі пожежні димові аспіраційні для систем пожежної сигналізації для будівель).

Примітка 2. Якщо яка-небудь інформація, що вимагається Декларацією, вже міститься в маркуванні знаком СЕ, то повторювати її не треба;

—   познаку типу/моделі продукції;

—   положення, яким відповідає продукція (наприклад, додаток ZA цього стандарту);

—   будь-які придатні особливі умови для застосування цієї продукції (за потреби);

—   назву та адресу (або ідентифікаційний номер) нотифікованого органу сертифікації продукції;

—    прізвище та посаду відповідальної особи, що уповноважена підписувати декларацію від імені виробника або його повноважного представника.

Декларація повинна містити сертифікат відповідності з такою інформацією, як:

—   назва та адреса нотифікованого органу сертифікації продукції;

—   номер сертифіката;

—   назва та адреса виробника або його повноважного представника в ЕЕА;

—    опис продукції (наприклад, пристрій вводу-виводу для систем пожежної сигналізації для будівель) та копія інформації, що супроводжує марковання знаком CE;

—   позначення типу/моделі продукції;

—    положення, яким відповідає продукція (наприклад, додаток ZA цього стандарту) та посилання на звіт(и) первинного перевіряння типу продукції та записи з контролювання виробництва продукції (якщо доречно);

—   будь-які придатні особливі умови для застосування продукції (за потреби);

—   будь-які умови чинності сертифіката, коли це застосовано;

—   прізвище та посада відповідальної особи, що уповноважена підписувати сертифікат.

Вищезгадані декларація та сертифікат повинні бути надані (якщо це вимагається) на мові або

мовах країни-користувача продукції.

БІБЛІОГРАФІЯ

EN ISO 9001 Quality management systems — Requirements (ISO 9001:2000).

ДОДАТОК НА

 (довідковий)

ВИТЯГ З EN 61386-1:2004 У ТОТОЖНОМУ ПЕРЕКЛАДІ

        10.2   Випробовування на стискання

        10.2.1    Випробні зразки, кожен довжиною (200 ± 5) мм, потрібно випробовувати на стискання за температури (23 ± 2) оС, із використовуванням пристрою, наведеного на рисунку 1.

        10.2.2   Перед проведенням випробовувань, необхідно виміряти зовнішні діаметри зразків.

        10.2.3   Зразки необхідно розміщувати між пласкою сталевою плитою та додатковим сталевим брусом, як показано на рисунку 1, який повинен розміщуватися посередині випробного зразка.

        10.2.4    Силу стискання необхідно збільшувати рівномірно протягом (30 ± 3) с, до досягнення значень, наведених у таблиці 4. Силу необхідно прикладати посередині зразка.

        10.2.5    Після прикладання сили, наведеної в таблиці 4, протягом (60 ± 2) с, необхідно виміряти зовнішній діаметр зразка в місці, де помітні його зплющення, не знімаючи прикладання сили.

Таблиця 4 — Сила стискання

        10.2.6   Різниця між зовнішніми діаметрами зразків, виміряними до проведення випробовувань та під час проведення випробовувань, не повинна бути більше ніж 25 %.

        10.2.7    Після проведення випробовування знімають дію сили та відставляють додатковий металевий брус, після (60 ± 2) с із моменту зняття сили знову вимірюють зовнішній діаметр зразка у місці, де було виявлене зплющення.

Різниця між зовнішнім діаметром зразка, виміряним до проведення випробовування та зовнішнім діаметром у місці, де було виявлене зплющення, не повинна перевищувати 10 %.

        10.2.8   Після проведення випробовувань, під час зовнішнього оглядання, випробувані зразки не повинні мати видимих пошкоджень.

        10.3   Випробовування на удар

        10.3.1   Дванадцять випробних зразків трубопроводу або дванадцять зразків фітингів розташовують на випробовувальному устатковані, як показано на рисунку 2

До проведення випробовування зразки повинні бути зібрані зі всіма компонентами, як для нормального використовування, у тому числі трубопроводи, які потрібні для проведення випробовувань.

Примітка. Фітинги для трубопроводів не вимагаються у випадку випробовування трубопроводу.

Частини, не доступні за умов монтування для нормального використовування, або малі фітинги трубопроводу з максимальним розміром менше ніж 20 мм, цьому випробовуванню не підлягають.

        10.3.2    Устатковання для випробовування та випробні зразки повинні бути поміщені в холодильник, температура в якому повинна підтримуватися на рівні, зазаначеному в таблиці 1 із відхилами ± 2 оС.

Після досягнення зразками зазначеного рівня температури або після витримування протягом 2 год, залежно від того, який період довше, кожний зразок розміщують у положенні, як показано на рисунку 2 на сталевій плиті. Молот опускається на кожен зразок один раз. Масу молота та висоту опускання наведено в таблиці 5.

Випробовування необхідно проводити на найуразливішій частині фітингу трубопроводу, при цьому не випробовують вхідну частину трубопроводу в межах 5 мм. Зразки трубопроводів випробовують у середині їх довжини.

Таблиця 5 — Значення для випробовування на удар

        10.3.3 Після випробування, коли зразки досягли значення температури (20 ± 5) оС повинна бути передбачена можливість проходження шаблона, зазначеного у відповідних окремих умовах (частини 21, 22, 23 тощо), всередині трубопроводу під його власною вагою, без будь-якої початкової швидкості у зразку, встановленому у вертикальному положенні.

За умов оглядання неозброєним оком або коригованим зором без інструментів збільшення не повинно бути ні ознак розколів, ні будь-яких тріщин.

Випробовування повинні витримати, принаймні, дев’ять із дванадцяти зразків.

        12.2   Випробовування на теплостійкість

        12.2.1 Зразки трубопроводів, кожен довжиною (100 ± 5) мм, разом із випробовувальним устаткуванням, як показано на рисунку 8, витримують у нагрівальній камері протягом 4 год ± 5 хв, за умов задекларованої температури, вказаної у таблиці 2 із допуском ± 2 оС.

Після витримування, кожен зразок навантажують на 24 год ± 15 хв в устаткованні, наведеному на рисунку 8. Масу прикладають через сталевий стрижень діаметром (6 ± 0,1) мм, який розташовують у правому куті від осі трубопроводу.

Зразок навантажують повною масою, включаючи масу стрижня, як показано на таблиці 8, розташованого посередині зразка.

Зразок під навантаженням повинен бути охолоджений до кімнатної температури.

        Таблиця 8 — Навантаження для випробовування на теплотривкість

Після випробування знімається навантаження, і негайно після зняття навантаження повинна бути передбачена можливість проходження шаблона, зазначеного у відповідних окремих умовах (частини 21, 22, 23 тощо), всередині трубопроводу під його власною вагою, без будь-якої початкової швидкості у зразку, встановленому у вертикальному положенні.

За умов оглядання неозброєним оком або коригованим зором без інструментів збільшення не повинно бути ні ознак розколів, ні будь-яких тріщин.

Таблиця 1 — Межа нижніх температур

Таблиця 2 — Межа верхніх температур

Рисунок 1 — Обладнання для випробовування на стискання

Розміри у міліметрах

Примітка. Цей рисунок є довідковим.

Рисунок 2 — Обладнання для випробовування на удар

Розміри у міліметрах

Рисунок 8 — Обладнання для випробовування на теплотривкість

Код УКНД 13.220.20

Ключові слова: відтворність, випробовування, димовий канал, іонізаційна вимірювальна камера, концентрація диму, марковання, повторність, системи пожежної сигналізації, аспіраційний пожежний димовий сповіщувач, чутливість до пожеж, тестова пожежа.